Опис
Фармакологічні властивості
фармакодинаміка. Кетопрофен належить до групи НПЗП, похідних арилпропіонової кислоти. Чинить анальгезивну та протизапальну дію внаслідок гальмування дії ЦОГ-1, ЦОГ-2 та брадикініну, стабілізації лізосомальних мембран та гальмування міграції макрофагів. Володіє анальгезивною та протизапальною активністю як на ранній (судинній фазі), так і на пізній стадії (клітинній фазі) запальної реакції. Також препарат гальмує агрегацію тромбоцитів.
Фармакокінетика. При місцевому застосуванні кетопрофен абсорбується зі шкіри, проникає локально у запалені тканини та тривалий час підтримує в них терапевтичну концентрацію. Абсорбція до системної циркуляції є дуже незначною (лише 5% застосованої дози) та проходить повільно. При нанесенні на шкіру гелю з вмістом від 50 до 150 мг кетопрофену концентрація діючої речовини у плазмі крові через 5–8 год становить не більше 0,08–0,15 мкг/мл, що практично не чинить на організм клінічно значущої дії.
Показання
біль у м’язах і суглобах, спричинений травмами або ушкодженнями; тендовагініти.
Застосування
призначений для нашкірного застосування.
Смужку гелю довжиною 3–5 см або більше наносити на шкіру ураженої ділянки тонким шаром 1–2 рази на добу та обережно втирати до повного всмоктування. Кількість гелю залежить від розміру ураженої ділянки; 5 см гелю відповідають 100 мг кетопрофену, 10 см — 200 мг кетопрофену. Після кожного застосування препарату слід одразу вимити руки.
Препарат можна поєднувати з іншими лікарськими формами кетопрофену (капсули, таблетки, супозиторії ректальні). Загальна максимальна добова доза кетопрофену не повинна перевищувати 200 мг незалежно від застосовуваної лікарської форми.
Тривалість курсу лікування визначають індивідуально, але вона не повинна перевищувати 10 діб.
Протипоказання
- відомі реакції гіперчутливості, наприклад симптоми БА, алергічний риніт, що виникли при застосуванні декскетопрофену, кетопрофену, фенофібрату, тіапрофенової кислоти, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП;
- підвищена чутливість до інших компонентів лікарського засобу;
- будь-які реакції фотосенсибілізації в анамнезі;
- наявність в анамнезі шкірних проявів алергії при застосуванні декскетопрофену, кетопрофену, тіапрофенової кислоти, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових променів або парфумерних засобів;
- вплив сонячних променів (навіть розсіяного світла) або ультрафіолетове опромінення в солярії, протягом усього періоду лікування препаратом і ще 2 тиж після припинення його застосування;
- застосування за наявності патологічних змін на шкірі, наприклад мокнучі дерматози, пошкодження шкіри, висип, травми шкіри, опіки, екзема або акне, або інфекційних процесів шкіри та відкритих ран;
- ІІІ триместр вагітності.
Побічна дія
були повідомлення про локальні шкірні реакції, що у подальшому могли виходити за межі ділянки нанесення кетопрофену. До рідкісних явищ належать випадки більш виражених реакцій, таких як бульозна або фліктенульозна екзема, що здатні розповсюджуватися та набувати генералізованого характеру.
Інші побічні дії НПЗП (гіперчутливість, порушення з боку ШКТ та сечовидільної системи) залежать від проникаючої здатності діючої речовини через шкіру і, відповідно, від кількості нанесеного гелю, площі обробленої ділянки, цілісності шкірних покривів, тривалості застосування препарату та застосування герметичних пов’язок.
Кетопрофен також може спричинити напади БА у хворих із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до її похідних.
Побічні реакції розподілені за системами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частоту неможливо визначити за наявними даними).
З боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції.
З боку дихальної системи, органів грудної порожнини та середостіння: частота невідома — бронхоспазм, напади БА.
З боку ШКТ: дуже рідко — пептична виразка, шлунково-кишкова кровотеча, діарея.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — гіперемія, свербіж, відчуття печіння, екзема, у тому числі бульозна та фліктенульозна, що здатна поширюватися та набувати генералізованого характеру; рідко — набряки, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації, бульозний дерматит (включаючи ексфоліативний); дуже рідко — контактний дерматит, ангіоневротичний набряк; частота невідома — подразнення шкіри, висип, підвищене потовиділення, пурпура, мультиформна еритема, некроз шкіри, синдром Стівенса — Джонсона.
З боку нирок та сечовидільних шляхів: дуже рідко — посилення ниркової дисфункції або ниркової недостатності (особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю); невідомо — інтерстиціальний нефрит.
Пацієнти літнього віку більш схильні до появи побічних реакцій при застосуванні НПЗП.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Особливості застосування
препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцевою, печінковою або нирковою недостатністю. Були повідомлення про поодинокі випадки системних побічних реакцій, пов’язаних з ураженням нирок.
Місцеве застосування великої кількості кетопрофену може призводити до таких системних ефектів, як, наприклад, гіперчутливість та БА. Пацієнти з БА у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа мають більш високий ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж решта населення.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із пептичною виразкою, запаленням кишечнику в анамнезі, цереброваскулярним крововиливом або геморагічним діатезом.
Пацієнти літнього віку більш схильні до появи побічних реакцій при застосуванні НПЗП.
Не слід перевищувати рекомендовану кількість гелю та застосовувати препарат протягом тривалого часу, оскільки з часом підвищується ризик розвитку контактного дерматиту та реакцій фотосенсибілізації.
Крім цього, під час застосування препарату слід дотримуватися таких застережних заходів:
· після кожного нанесення гелю слід ретельно мити руки;
· при появі будь-яких шкірних реакцій, у тому числі пов’язаних із одночасним застосуванням засобів, що містять октокрилен (деякі косметичні або гігієнічні засоби), слід негайно припинити його застосування;
· гель не слід наносити під оклюзійну пов’язку;
· гель не слід наносити на слизові оболонки, ділянки навколо очей та внутрішньоочно;
· гель не слід наносити на анальну або генітальну ділянку та застосовувати його разом з іншими місцевими засобами на одних і тих же ділянках шкіри;
· гель не слід наносити поряд з відкритим полум’ям, оскільки він містить алкоголь;
· якщо пропущений час нанесення гелю, при черговому застосуванні лікарського засобу дозу не слід подвоювати;
· якщо препарат необхідно застосовувати протягом тривалого часу, то слід використовувати хірургічні рукавиці.
Перебування на сонці (навіть у туманний день) або потрапляння ультрафіолетового проміння на шкіру в солярії під час місцевого застосування кетопрофену може спричинити потенційно серйозні шкірні реакції (фотосенсибілізація). Для уникнення розвитку реакцій фотосенсибілізації шкіри рекомендується захищати одягом ті ділянки шкіри, на які наноситься гель, під час лікування та протягом 2 тиж після припинення його застосування. Не слід відвідувати також солярій у період лікування та протягом 2 тиж після припинення його застосування.
Лікарський засіб містить метилпарагідроксибензоат (Е218), який може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).
Застосування в період вагітності або годування грудьми
I та II триместр вагітності. Оскільки досліджень безпеки застосування кетопрофену у вагітних жінок не проводилося, слід уникати застосування препарату у I та II триместр вагітності.
III триместр вагітності. Усі інгібітори синтезу простагландинів, у тому числі кетопрофен, спричиняють токсичне ураження кардіопульмональної системи та нирок плода. Наприкінці вагітності як у матері, так і у плода може продовжитися час кровотечі. Тому застосування препарату протипоказане у III триместр вагітності.
Період годування грудьми. Невідомо, чи проникає кетопрофен у грудне молоко. Препарат не слід застосовувати у період годування грудьми.
Діти. Не застосовують у дітей віком до 15 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Немає даних щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
системна абсорбція кетопрофену при місцевому застосуванні дуже низька, і повідомлень щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами не надходило, але наступні взаємодії були виявлені при застосуванні пероральних форм кетопрофену або інших НПЗП.
Метотрексат, солі літію. При одночасному застосуванні з кетопрофеном зменшується виведення метотрексату і солей літію до мінімуму. Одночасне застосування з метотрексатом не рекомендується внаслідок значного підвищення його токсичності.
Діуретики, антигіпертензивні засоби. При одночасному застосуванні з кетопрофеном послаблюється дія діуретиків та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування кетопрофену та діуретиків або інгібіторів ангіотензинконвертази також підвищує ризик порушення функції нирок.
Ацетилсаліцилова кислота, інші НПЗП. При одночасному застосуванні з кетопрофеном посилюється дія та побічні реакції НПЗП.
Пробенецид. При одночасному застосуванні з кетопрофеном знижується плазмовий кліренс кетопрофену та ступінь його зв’язування з білками.
Антикоагулянти, антитромботичні засоби, пероральні гіпоглікемізуючі засоби (похідні сечовини), деякі протисудомні засоби (фенітоїн). При одночасному застосуванні з кетопрофеном посилюється дія антикоагулянтів, антитромботичних засобів, пероральних гіпоглікемізуючих засобів (похідніх сечовини) та деяких протисудомних засобів (фенітоїну).
Серцеві глікозиди, циклоспорин. При одночасному застосуванні з кетопрофеном посилюється токсичність глікозидів та циклоспорину внаслідок зниження їх екскреції.
Міфепристон. При одночасному застосуванні з кетопрофеном послаблюється дія міфепристону. Між курсом лікування міфепристоном і початком терапії кетопрофеном має минути не менше 8 діб.
Повідомлень щодо взаємодії топічного кетопрофену з іншими лікарськими засобами не було, але при одночасному застосуванні з антикоагулянтами кумаринового ряду рекомендується здійснювати регулярний огляд пацієнтів.
Передозування
оскільки рівень кетопрофену, що проникає через шкіру, у плазмі крові низький, то передозування малоймовірне.
Основні симптоми: подразнення, еритема, свербіж.
Лікування: шкіру ретельно промити під проточною водою, припинити застосування гелю та звернутися до лікаря.
Розвиток системних побічних реакцій можливий при застосуванні препарату тривалий час, у високих дозах чи на великі ділянки шкіри.
Випадкове пероральне застосування гелю може спричинити сонливість, запаморочення, нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, а прийом високих доз кетопрофену — брадипное, кому, судоми, шлунково-кишкові кровотечі, гостру ниркову недостатність, підвищення або зниження АТ.
Лікування: симптоматична терапія із підтриманням життєво важливих функцій організму. Може бути корисним промивання шлунка та прийом активованого вугілля (першу дозу призначати разом із сорбітолом), особливо у перші 4 год після передозування або при прийомі дози, що у 5–10 разів перевищує рекомендовані.
Умови зберігання
при температурі не вище 25 °С.