АМОКСИКЛАВ®

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Амоксиклав — комбінація амоксициліну, антибіотика пеніцилінового ряду з широким спектром антибактеріальної активності, і кислоти клавуланової, необоротного інгібітора β-лактамаз, який утворює неактивний комплекс з ензимами і захищає амоксицилін від руйнування. Клавуланат калію має слабку антибактеріальну активність і не впливає на механізм дії амоксициліну.

Оскільки кислота клавуланова пригнічує β-лактамази, які зазвичай інактивують амоксицилін, їх комбінація ефективна щодо багатьох мікроорганізмів, що продукують β-лактамази, стійких до амоксициліну.

Комбінація активна як in vitro, так і в разі клінічних інфекцій відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, які не продукують і продукують пеніциліназу:

грампозитивні аероби: чутливі до пеніциліну штами Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, чутливі до метициліну штами Staphylococcus aureus, Listeria spp., Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Corynebacterium spp.;

грампозитивні анаероби: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens, Actinomyces israelii;

грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio cholerae, Helicobacter pylori, Bordetella pertussis;

грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Prevotella spp.

До препарату резистентні Pseudomonas aeruginosa, стійкі до метициліну штами Staphylococcus aureus, Legionella spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp.

Фармакокінетика. Дані фармакокінетичних досліджень наведені в таблицях.

Амоксицилін:

Кислота клавуланова:

C_max у плазмі крові при застосуванні препарату Амоксиклав у формі порошку для оральної суспензії досягається через 1—2 год після прийому препарату. C_max у плазмі крові після болюсної ін’єкції препарату Амоксиклав (при застосванні препарату Амоксиклав у формі порошку для приготування р–ну для ін’єкцій) 1000 мг/200 мг становить 105,4 мкг/мл для амоксициліну та 28,5 мкг/мл — для клавуланової кислоти.

Амоксиклав 2Х: C_max у плазмі крові досягається через 1–2,5 год після прийому препарату.

Амоксиклав Квіктаб: C_max у плазмі крові досягається через 1–2 год після прийому препарату.

Обидва компоненти характеризуються високим об’ємом розподілу у рідинах і тканинах організму (легені, ексудат середнього вуха, секрет верхньощелепних синусів, секрет носових пазух, плевральна та перитонеальна рідина, передміхурова залоза, мигдалики, мокротиння, бронхіальний секрет, печінка, жовчний міхур, матка, яєчники, синовіальна рідина). Амоксицилін та кислота клавуланова не проникають через ГЕБ та наявні в невеликій кількості в грудному молоці.

Амоксицилін і клавуланова кислота характеризуються низьким зв’язуванням з білками плазми крові.

Обидва компоненти виводяться нирками; амоксицилін метаболізується на 10–20%, а кислота клавуланова — майже на 50%. Невелика кількість може виводитися через кишечник і легені. T_½ амоксициліну та кислоти клавуланової становить 1–1,5 год, збільшуючись відповідно до 7,5 год та 4,5 год у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок. Обидві речовини добре виводяться при гемодіалізі, однак незначною мірою — при перитонеальному діалізі.

Показання

Амоксиклав у формі порошку для оральної суспензії, Амоксиклав 2S, Амоксиклав 2Х, Амоксиклав Квіктаб. Лікування у дорослих та дітей бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до комбінації амоксицилін/кислота клавуланова мікроорганізмами, таких як:

гострий бактеріальний синусит (підтверджений);

гострий середній отит;

підтверджене загострення хронічного бронхіту;

негоспітальна пневмонія;

цистит;

пієлонефрит;

інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі целюліт, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

інфекції кісток та суглобів, у тому числі остеомієліт.

Амоксиклав у формі порошку для приготування р-ну для ін’єкцій. Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:

тяжкі інфекції горла, носа та вуха (такі як мастоїдит, перитонзилярні інфекції, епіглотит і синусит із супутніми тяжкими системними ознаками і симптомами);

загострення хронічного бронхіту (після підтвердження діагнозу);

негоспітальна пневмонія;

цистит;

пієлонефрит;

інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі бактеріальні целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

інфекції кісток і суглобів, у тому числі остеомієліт;

внутрішньочеревні інфекції;

інфекції статевих органів у жінок.

Профілактика бактеріальних інфекцій при великих оперативних втручаннях у таких зонах: ШКТ; органи малого таза; голова та шия; жовчні шляхи.

Застосування

Амоксиклав у формі порошку для оральної суспензії. Дози зазначено в одиницях амоксицилін/кислота клавуланова.

Під час підбору дози Амоксиклаву слід враховувати:

очікувані патогенні мікроорганізми та їх вірогідну чутливість до діючих речовин;

тяжкість і локалізацію інфекції;

вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта.

У разі необхідності слід розглянути доцільність застосування альтернативних форм Амоксиклаву (наприклад тих, що містять більш високі дози амоксициліну та/або різне співвідношення амоксициліну і кислоти клавуланової).

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану пацієнта.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг: 500 мг/125 мг 3 рази на добу.

Діти з масою тіла <40 кг: від 20 мг/5 мг на 1 кг маси тіла на добу (при інфекціях легкої та середньої тяжкості) до 60 мг/15 мг на 1 кг маси тіла на добу (при тяжких інфекціях) у вигляді 3 окремих доз.

Максимальна добова доза препарату становить 2400 мг/600 мг.

У дітей віком до 2 років слід застосовувати дозу не вище 40 мг/10 мг/кг маси тіла на добу.

Клінічних даних щодо застосування Амоксиклаву у формі суспензії для лікування дітей віком до 2 міс немає, тому рекомендацій щодо дозування не існує.

Для відмірювання суспензії додається поршнева піпетка об’ємом 5 мл з ціною поділки 0,1 мл.

Дозуюча піпетка градуйована таким чином, щоб забезпечити точне та повторюване дозування. Кількість суспензії необхідно розраховувати відповідно до маси тіла дитини, а не її віку. Кожні 8 год слід вводити однакові дози препарату.

Пацієнти літнього віку. Коригування дози не потрібне.

Порушення функції нирок. Коригування дози базується на розрахунку максимальних рекомендованих доз амоксициліну та залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв коригування дози не потрібне.

Дорослі і діти з масою тіла ≥40 кг

Діти з масою тіла <40 кг

Порушення функції печінки. Препарат застосовувати з обережністю. Слід регулярно контролювати функцію печінки.

Спосіб застосування. Для оптимальної абсорбції та зменшення вираженості можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.

Розпочинати лікування можна з парентерального введення препарату, а потім продовжити формою препарату для перорального застосування.

Приготування 100 мл суспензії. Перед застосуванням перевірити цілісність кришки, що закривається. Струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна. Додати питну воду двома порціями (спочатку до ⅔ флакона, а потім до кругової мітки на флаконі у вигляді заглиблення у склі), струшуючи флакон кожного разу. Перед кожним прийомом добре збовтати.

Амоксиклав у формі порошку для приготування р–ну для ін’єкцій. Дози наведені як вміст амоксициліну/клавуланової кислоти, якщо не вказана доза окремого компонента.

При виборі дози препарату для лікування певної інфекції необхідно враховувати:

очікувані збудники та їх передбачувану чутливість до антибактеріальних речовин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

тяжкість і локалізацію інфекції;

вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта, як описано далі.

У разі необхідності можна застосовувати альтернативні форми Амоксиклаву (наприклад з вищими дозами амоксициліну та/або іншим співвідношенням амоксициліну та клавуланової кислоти).

Ці лікарські форми Амоксиклаву можна застосовувати в добовій дозі до 3000 мг амоксициліну та 600 мг клавуланової кислоти. У разі необхідності застосування вищої дози амоксициліну слід призначати іншу форму Амоксиклаву для уникнення надвисоких добових доз клавуланової кислоти.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування. Тривалість лікування не повинна перевищувати 14 діб без оцінки результатів застосування і клінічної картини (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Дозування для дорослих та дітей, маса тіла яких ≥40 кг. Стандартна доза: 1000 мг/200 мг кожні 8 год.

Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях. При операціях тривалістю <1 год рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні в наркоз (доза 2000 мг/200 мг може бути досягнута при застосуванні відповідної в/в форми препарату).

При операціях тривалістю >1 год рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні в наркоз, дозу 1000 мг/200 мг можна ввести 3 рази протягом 24 год.

За явних клінічних ознак інфекції в післяопераційний період слід призначити курс лікування з в/в або пероральним введенням препарату.

Дозування для дітей з масою тіла <40 кг.

Діти віком від 3 міс: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 8 год.

Діти віком до 3 міс або масою тіла <4 кг: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 12 год.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок. Корекція дози базується на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

При кліренсі креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг

Діти з масою тіла <40 кг

Порушення функції печінки. Обережність при дозуванні, постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами.

Особливості введення препарату. Амоксиклав вводити шляхом в/в ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичних інфузій (краплинно). Препарат не можна вводити в/м.

Дітям віком до 3 міс призначати Амоксиклав тільки у вигляді в/в інфузії.

Лікування можна розпочинати із в/в введення Амоксиклаву та продовжувати формами для перорального застосування.

Підготовка р-ну для в/в ін’єкцій:

500 мг/100 мг: розчинити вміст флакона у 10 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм 10,5 мл);

1000 мг/200 мг: розчинити вміст флакона у 20 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм 20,9 мл).

Відновлені р-ни мають жовтуватий (блідо-солом’яний) колір. Використовувати тільки прозорі р-ни. Р-н слід використати протягом 20 хв після відновлення, вводити препарат повільно протягом 3–4 хв безпосередньо у вену або через катетер краплинно.

Підготовка р-ну для в/в інфузії.

Відновлений, як наведено вище, р-н 500 мг/100 мг далі без затримки додати до 50 мл інфузійної рідини або р-н 1000 мг/200 мг — до 100 мл інфузійної рідини (краще застосувати міні-контейнер або бюретку). Проводити інфузію слід протягом 30–40 хв.

Р-н для інфузій хімічно та фізично стабільний протягом 2–3 год при температурі 25 °С або 8 год при температурі 5 °С. З мікробіологічної точки зору приготований р-н краще вводити негайно.

Для в/в інфузій можна застосовувати різні розчинники. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5 °С і при кімнатній температурі (25 °С) у рекомендованих об’ємах зазначених нижче інфузійних р-нів

При розчиненні препарату та його перебуванні при кімнатній температурі інфузію необхідно здійснити протягом зазначеного нижче часу.

У разі зберігання при температурі 5 °С відновлені р-ни 1000 мг/200 мг і 500 мг/100 мг можна додавати до попередньо охолодженого р-ну для інфузій (вода для ін’єкцій або 0,9% р-н натрію хлориду), отриманий препарат можна зберігати при зазначеній температурі до 8 год.

Після досягнення р-ном кімнатної температури його слід використати негайно.

Стабільність розчинів препарату залежить від концентрації. Якщо готувати р-н вищої концентрації, період його стабільності пропорційно збільшується.

Амоксиклав менш стабільний у р-нах глюкози, декстрану та бікарбонату, тому р-ни на зазначеній основі необхідно використати протягом 3–4 хв після розчинення.

Будь-який невикористаний розчин слід утилізувати згідно з діючими вимогами.

Амоксиклав 2X. Препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика. Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється в різних регіонах та може змінюватися з часом. У разі необхідності слід звернутися до даних щодо місцевої чутливості та в разі необхідності провести мікробіологічне визначення та тест на чутливість. Діапазон пропонованих доз залежить від очікуваних патогенів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів, тяжкості захворювання та локалізації інфекції, віку, маси тіла та функції нирок хворого.

Для дорослих та дітей з масою тіла ≥40 кг добова доза становить 1500 мг амоксициліну/375 мг клавуланової кислоти (3 таблетки) при призначенні як зазначено нижче.

Для дітей віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг максимальна добова доза становить 2400 мг амоксициліну/600 мг клавуланової кислоти (4 таблетки) при призначенні, як зазначено нижче.

Якщо для лікування потрібно призначати вищі дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми препарату, щоб уникнути призначення зайвих високих доз клавуланової кислоти.

Тривалість лікування визначає лікар за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг: 1 таблетка 500 мг/125 мг 3 рази на добу.

Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг: доза від 20 мг/5 мг/кг маси тіла/добу до 60 мг/15 мг/кг маси тіла/добу, розподілена на 3 прийоми.

Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких <25 кг, форму Амоксиклаву 2Х не слід призначати.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна. У разі необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.

Дозування при порушенні функції нирок. Дозування базується на розрахунку максимального рівня амоксициліну. Немає необхідності змінювати дозу пацієнту при кліренсі креатиніну >30 мл/хв.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг:

Діти віком від 6 років з масою тіла 25—40 кг. Оскільки таблетку не можна ділити, дітям від 6 років з масою тіла 25–40 кг, кліренсом креатиніну <30 мл/хв або дітям, які знаходяться на гемодіалізі, форму Амоксиклаву 2Х не призначати.

Дозування при порушенні функції печінки. Застосовувати обережно; необхідно регулярно контролювати функцію печінки.

Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід застосовувати на початку прийому їжі.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.

Лікування можна розпочати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.

Амоксиклав Квіктаб. Препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика. Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється в різних регіонах та може змінюватися з часом. У разі необхідності слід звернутися до даних щодо місцевої чутливості та за необхідності провести мікробіологічне визначення та тест на чутливість.

Діапазон пропонованих доз залежить від очікуваних патогенів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів, тяжкості захворювання та локалізації інфекції, віку, маси тіла та функції нирок хворого.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг. 1 таблетка (500 мг/125 мг) 3 рази на добу або 1 таблетка (875 мг/125 мг) 2 рази на добу (добова доза становить 1500 мг амоксициліну/375 мг клавуланової кислоти або 1750 мг амоксициліну/250 мг клавуланової кислоти).

Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг. Доза від 20 мг/5 мг/кг маси тіла/добу до 60 мг/15 мг/кг маси тіла/добу, розділена на 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 2400 мг амоксициліну/600 мг клавуланової кислоти (4 таблетки).

Оскільки таблетку не можна ділити, дітям, маса тіла яких <25 кг, цю лікарську форму не слід призначати.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна. У разі необхідності дозу коригувати залежно від функції нирок.

Порушення функції нирок. Дозування базується на розрахунку максимального рівня амоксициліну. При кліренсі креатиніну >30 мл/хв зміна дозування не потрібна.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.

Діти віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг. Оскільки таблетку не можна ділити, дітям віком від 6 років з масою тіла 25–40 кг, кліренсом креатиніну <30 мл/хв або дітям, які знаходяться на гемодіалізі, цю лікарську форму не призначати.

Порушення функції печінки. Застосовувати обережно; необхідно моніторувати функцію печінки через регулярні проміжки часу.

Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід застосовувати на початку прийому їжі. Таблетку розчинити в ½ склянки води (не менше 100 мл), ретельно перемішати перед прийомом або розжувати перед ковтанням.

Тривалість лікування визначається індивідуально і не має перевищувати 14 діб без оцінки стану хворого. Тривалість лікування визначати за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування.

Якщо для лікування потрібно призначати більш високі дози амоксициліну, слід застосовувати лікарські форми з іншим співвідношенням амоксициліну/кислоти клавуланової, щоб уникнути застосування зайвих високих доз кислоти клавуланової.

Лікування можна почати з парентерального введення, а потім продовжити пероральне застосування.

Амоксиклав 2S. Дозування виражене в перерахунку на вміст амоксициліну/клавуланової кислоти, за винятком випадків, коли дозування виражене в перерахунку на окремий компонент.

Призначаючи дозу препарату Амоксиклав 2S для лікування окремої інфекції слід врахувати:

вірогідні збудники захворювання та їх імовірну чутливість до антибактеріальних препаратів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

ступінь тяжкості та місце інфекції;

вік, масу тіла і ниркову функцію пацієнта, як вказано нижче.

За необхідності слід розглянути можливість застосовування альтернативних форм випуску препарату Амоксиклав (тобто таких, що містять вищі дози амоксициліну та/або інші співвідношення амоксициліну та клавуланової кислоти) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Препарат призначений для застосування у дітей з масою тіла <40 кг.

Для дітей з масою тіла <40 кг препарат Амоксиклав 2S забезпечує максимальну добову дозу 1000–2800 мг амоксициліну/143–400 мг клавуланової кислоти, при дотриманні наведених нижче рекомендацій із дозування. Якщо необхідна підвищена добова доза амоксициліну, щоб запобігти введенню занадто високих добових доз клавуланової кислоти, рекомендується обрати іншу лікарську форму препарату Амоксиклав (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Тривалість лікування слід визначати індивідуально для кожного пацієнта. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) вимагають більш тривалого лікування. Лікування не має тривати більше 14 днів без перегляду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти з масою тіла <40 кг. Рекомендовані дози: від 25 мг/3,6 мг/кг/добу до 45 мг/6,4 мг/кг/добу, розділених на 2 прийоми;

для лікування деяких інфекцій (таких як середній отит, синусит та інфекції нижніх відділів дихальних шляхів) у дітей з 2 років можна застосовувати дозу до 70 мг/10 мг/кг/добу, розділену на 2 прийоми.

Немає клінічних даних щодо лікарських форм Амоксиклаву 7:1 щодо доз, вищих ніж 45 мг/6,4 мг/кг/добу для пацієнтів віком до 2 років.

Немає клінічних даних щодо лікарських форм Амоксиклаву 7:1 стосовно пацієнтів віком до 2 міс. Таким чином, рекомендації стосовно дозування для цієї групи пацієнтів відсутні.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатиніну >30 мг/хв корекція дози не потрібна.

У пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мг/хв не рекомендується застосовувати лікарські форми препарату Амоксиклав зі співвідношенням амоксициліну та клавуланової кислоти 7:1, оскільки немає рекомендацій щодо корекції дози.

Порушення функції печінки. Рекомендується обережне застосування і регулярний контроль функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Спосіб застосування. Амоксиклав 2S призначений для перорального застосування.

Препарат слід давати перед їдою, щоб звести до мінімуму можливу шлунково-кишкову непереносимість і оптимізувати абсорбцію амоксициліну/клавуланової кислоти.

Терапію можна розпочати парентерально, застосовуючи відповідну лікарську форму, та продовжити за допомогою препарату Амоксиклав 2S для перорального застосування.

Інструкція для приготування суспензії

35 мл суспензія Амоксиклав 2S. Добре струснути флакон із порошком. Додати двома порціями 29,5 мл води (спершу ⅔, а потім до мітки), щоразу добре струшуючи флакон. Перед кожним застосуванням добре струшувати флакон із суспензією.

70 мл суспензія Амоксиклав 2S. Добре струснути флакон з порошком. Додати двома порціями 59 мл води (спершу ⅔, а потім до мітки), щоразу добре струшуючи флакон. Перед кожним застосуванням добре струшувати флакон із суспензією.

Струснути флакон, додати води згідно з вказівками, перевернути флакон і знову струснути. Флакон слід струшувати перед кожним прийомом препарату.

Протипоказання

підвищена чутливість до амоксициліну, кислоти клавуланової або до інших компонентів препарату; алергічні реакції в анамнезі на будь-який антибіотик пеніцилінового ряду, інфекційний мононуклеоз і лімфолейкоз;

наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у тому числі анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у тому числі цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів);

наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Побічна дія

побічні реакції при застосуванні препарату Амоксиклав, як правило, слабко виражені й швидко минають. Частіше за все виникають розлади з боку травного тракту (діарея, нудота). Цим реакціям можна запобігти, якщо приймати препарат з їжею.

Загальноприйнята класифікація побічних реакцій за частотою: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10 000, <1/1000), рідкісні (<1/10 000), невідомі (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Інфекції та інвазії: часті — кандидоз статевих органів (виділення та свербіж піхви), шкіри і слизових оболонок; частота невідома — розвиток суперінфекції, надмірне зростання нечутливої мікрофлори.

З боку системи крові: поодинокі — оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія; рідкісні — оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія, еозинофілія, панцитопенія, мієлосупресія, збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

З боку нервової системи: нечасті — запаморочення, головний біль, судоми (переважно у пацієнтів з порушеною функцією нирок або при застосуванні високих доз препарату); рідкісні — оборотна гіперактивність; частота невідома — асептичний менінгіт.

Психічні розлади: рідкісні — гіперактивність, тривожний стан, безсоння, сплутаність свідомості, ажитація, агресивна поведінка.

З боку травного тракту: дуже часті — діарея; часті — нудота (частіше асоціюється з високими дозами препарату), блювання, біль у животі, анальний свербіж; нечасті — диспепсія, порушення травлення, метеоризм, глосит, стоматит, що асоціюється з прийомом антибіотиків, антибіотикасоційований коліт (включаючи геморагічний та псевдомембранозний коліт). Є окремі повідомлення про зміну кольору поверхні зубів, однак ці повідомлення стосуються застосування препарату у формі суспензії. Слід дотримуватися гігієни ротової порожнини для попередження цих явищ. Рідкісні — забарвлення язика в чорний колір.

З боку сечовидільної системи: рідкісні — інтерстиціальний нефрит, гематурія, кристалурія.

З боку шкіри: часті — висипи, свербіж, кропив’янка; нечасті — поліморфна еритема; рідкісні — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) синдрому Лаєлла. При появі будь-якого алергічного дерматиту подальше застосування препарату слід припинити.

З боку імунної системи: часті — ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт, медикаментозна гарячка; рідкісні — тяжкі анафілактоїдні реакції, які потребують невідкладної терапії із застосуванням епінефрину та інших засобів.

Гепатобіліарні порушення: нечасті — помірне підвищення АсАТ і АлАТ відзначається у хворих, які лікуються антибіотиками групи бета-лактамів; рідкісні — гепатит і холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів. Порушення з боку печінки відзначаються переважно у чоловіків і хворих літнього віку і пов’язані з тривалим застосуванням препарату (>14 діб). У дітей такі явища виникали дуже рідко.

Ці явища можуть бути тяжкими, але зазвичай мають зворотний характер. Вони розвиваються під час лікування або одразу після лікування, хоча іноді проявляються тільки через кілька тижнів після припинення прийому препарату. Надзвичайно рідко спостерігаються летальні випадки у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у хворих, які одночасно приймають препарати, що мають негативний вплив на печінку.

Особливості застосування

перед початком терапії Амоксиклавом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів. Серйозні, а часом навіть летальні випадки (у тому числі анафілактоїдні) найчастіше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити прийом препарату і розпочати відповідну альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням епінефрину. Також може виникнути необхідність в оксигенотерапії, в/в введенні стероїдів і підтримці дихальної функції, включаючи інтубацію.

Застосовувати з обережністю у пацієнтів з тяжкими формами алергії або БА в анамнезі.

У разі, коли доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно переглянути можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до Амоксиклаву мікрофлори. Препарат не слід застосовувати для лікування інфекцій, викликаних S. pneumoniae, стійким до пеніциліну.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок або у тих, хто отримував високі дози препарату, можуть виникати судоми.

Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами, на початку лікування може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити застосування препарату і в подальшому протипоказане введення амоксициліну.

Амоксиклав необхідно відмінити при підозрі на інфекційний мононуклеоз і лімфоцитарний лейкоз, оскільки виникнення при цьому захворюванні кореподібного висипання може бути пов’язане з прийомом амоксициліну.

Зрідка у пацієнтів, які приймають Амоксиклав, можливе подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення). У разі супутнього прийому антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може бути потрібна корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.

Пацієнтам з порушенням функції нирок і кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв змінювати дозу Амоксиклаву не потрібно. Якщо рівень кліренсу креатиніну <30 мл/хв, застосовувати препарат не рекомендується (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Амоксиклав слід з обережністю призначати пацієнтам з дисфункцією печінки. Небажані реакції з боку печінки виникають переважно у чоловіків і хворих літнього віку та їх виникнення може бути пов’язане з тривалим застосуванням препарату. У дітей про такі явища повідомлялося дуже рідко. Симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть проявлятися через кілька місяців після закінчення лікування. Ці явища зазвичай мають зворотний характер. Надзвичайно рідко відзначалися летальні випадки у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікувалися препаратами, що мають негативний вплив на печінку. При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомлялося про виникнення антибіотикасоційованого коліту, що може варіювати від легкого ступеня до такого, що загрожує життю. Тому важливо мати це на увазі в разі виникнення у пацієнтів діареї під час або після застосування антибіотика. У разі виникнення антибіотикасоційованого коліту лікування Амоксиклавом слід негайно припинити, звернутися за медичною допомогою та розпочати відповідне лікування. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані. Повідомлялося про зміни печінкових функціональних тестів у деяких хворих, які застосовували Амоксиклав, хоча клінічне значення цього не встановлено.

У разі довготривалого лікування показані регулярні перевірки ниркової та печінкової функції та проведення гематологічних досліджень.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення. У хворих зі зменшенням кількості виділеної сечі дуже рідко може виникнути кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зниження ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в крові рекомендується використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Наявність клавуланової кислоти в препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG та альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.

Існують поодинокі повідомлення про холестатичну жовтяницю, що може мати тяжкий перебіг, але зазвичай є зворотною. Симптоми можуть не проявлятися до 6 тиж після закінчення лікування.

Є повідомлення про хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/клавуланову кислоту. Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які приймають амоксицилін/клавуланову кислоту, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Репродуктивні дослідження на тваринах (при застосуванні доз, що у 10 разів перевищували дози для людини) пероральних і парентеральних форм препарату Амоксиклав не виявили ніякої тератогенної дії. У ході одного дослідження за участю жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування препарату Амоксиклав може бути пов’язане з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і для інших лікарських засобів, слід уникати застосування препарату в період вагітності, особливо у І триместр, крім випадків, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Обидва активні компоненти препарату екскретуються в грудне молоко (немає інформації стосовно впливу клавуланової кислоти на дітей, яких годують груддю). Відповідно, у дітей, яких годують груддю, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому грудне вигодовування слід припинити.

Амоксиклав у період годування груддю можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування буде переважати ризик.

Діти. Препарат у формі суспензії призначають дітям віком від 2 міс. Парентеральну форму Амоксиклаву застосовують у дітей з перших днів життя. Амоксиклав 2X рекомендується дітям віком ≥6 років та з масою тіла >25 кг. Амоксиклав Квіктаб 500 мг/125 мг застосовують у дітей віком ≥6 років та з масою тіла >25 кг. Амоксиклав Квіктаб 875 мг/125 мг не рекомендується застосовувати у дітей віком до 12 років. Амоксиклав 2S застосовують у дітей віком від 2 міс, дітям з масою тіла >40 кг призначають препарат в іншій лікарській формі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень з визначення здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Однак можливі побічні реакції (такі як алергія, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

препарат не слід застосовувати разом з бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди, рифампіцин), оскільки в реакціях in vitro при таких комбінаціях спостерігався антагоністичний ефект.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може підвищити вірогідність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Амоксиклаву та алопуринолу немає.

Пеніциліни можуть зменшувати виведення метотрексату, що може підвищити токсичність останнього (лейкопенія, тромбоцитопенія, утворення виразок на шкірі).

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Амоксиклавом може призвести до підвищення рівня амоксициліну в крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівень клавуланової кислоти.

Як і інші антибіотики, Амоксиклав може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

У деяких випадках при прийомі Амоксиклаву з пероральними антикоагулянтами можливе збільшення протромбінового часу (збільшення міжнародного нормалізованого відношення), тому їх одночасне застосування потребує застереження.

Амоксицилін може знижувати концентрацію сульфасалазину у плазмі крові.

При одночасному застосуванні препарату з дигоксином можливе збільшення ступеня всмоктування останнього.

Препарат не слід застосовувати разом з дисульфірамом.

За даними літератури, існують окрeмі повідомлення про збільшення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які застосовують аценокумарол або варфарин та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або міжнародне нормалізоване відношення з додаванням або припиненням лікування Амоксиклавом.

У хворих, які лікуються мікофенолату мофетилом, після початку застосування перорального амоксициліну з клавулановою кислотою може зменшитися предозова концентрація активного метаболіту мікофенолової кислоти приблизно на 50%. Ця зміна предозового рівня може не відповідати зміні загальної експозиції мікофенолової кислоти.

Передозування

симптоми. Можуть спостерігатися симптоми розладів ШКТ та порушення балансу рідини та електролітів. Спостерігалася кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну, що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

У пацієнтів з порушенням функції нирок та у хворих, які приймають високі дози препарату, можливе виникнення судом.

Повідомлялося про осідання амоксициліну в катетерах сечового міхура, переважно після в/в введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Лікування. Порушення з боку ШКТ можна лікувати симптоматично, звертаючи увагу на баланс рідини/електролітів.

Амоксицилін/клавуланова кислота можуть бути видалені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

Умови зберігання

у сухому місці при температурі не вище 25 °C.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

Інформація для спеціалістів у галузі охорони здоров’я