Вокара®, краплі для перорального застосування, флакон 20 мл
Bittner Richard, Австрія

Вокара — комплексний гомеопатичний препарат з лінійки препаратів компанії «Ріхард Біттнер АГ», Австрія. Він складається з компонентів, що діють на одну й ту ж групу симптомів, що дозволяє відмовитися від індивідуального підбору гомеопатичних монопрепаратів. Вокара є нерецептурним препаратом, тому може призначатися як лікуючим лікарем, так і використовуватися для самостійного лікування. Універсальність препарату забезпечується тим, що в його складі містяться такі активні компоненти:

Salvia — це препарат шавлії лікарської. Для його виготовлення використовується висушене листя рослини. Лікувальний ефект рослини забезпечується за рахунок таких активних речовин, як пінен, сальвен, цинеол, камфора, борнеол та цедрен, а також фітонцид та органічні кислоти (олеанова та урсолова). Основними показаннями до застосування цього препарату є виснажуюче нічне потовиділення у хворих на туберкульоз легень, а також галакторея, оскільки він має властивість пригнічувати роботу всіх потових залоз в організмі. Шавлія також зменшує секрецію молока, тому не рекомендована у період годування грудьми. Окрім того, водний та спиртовий екстракти шавлії використовуються для лікування ангіни або ларингіту (Wijersundara N.M., 2017), оскільки полегшують відчуття сухості в роті та ротоглотці, відчуття слабкості та розбитості.

Phytolacca — це препарат, який виготовляється з рослини лаконос. Ця рослина широко відома в медицині завдяки своїм протизапальним, антимікробним, імуномодулювальним та загальнотонізуючим властивостям. Широко використовується в народній медицині для лікування інфекційно-запальних уражень горла, при ревматизмі. Окрім того, її використовують як місцевий антисептичний засіб. У традиційній китайській медицині відома як протизапальний та протиревматичний засіб (Wang J.X., 2018). У гомеопатії фітолакка призначається при запальних захворюваннях мигдаликів (тонзиліт) (Wiesenauer M., 1989), особливо при їх гіперемії та набряку, захворюваннях голосового апарату (ларингіт), стоматитах із нальотами та почервонінням кінчика язика. Використовується при фарингіті, який проявляється темно-червоним чи синюшним забарвленням ротоглотки, пекучим болем при ковтанні (ірадіює у вуха), припухлістю підщелепних залоз, скупченням густого в’язкого слизу. Фітолакка характеризується вираженою спорідненістю із залозистою тканиною, до якої належать мигдалики, лімфовузли та слинні залози. Полегшує суглобовий біль, який виникає при вологій погоді. Полегшує тягнучий біль у м’язах, лихоманку із слабкістю (Кент Дж.Т., 2010). Окрім того, до показань до призначення фітолакки належать скарлатина, бешиха шкіри та ревматизм, тобто ті захворювання, патогенез яких асоційований із бета-гемолітичним стрептококом групи А.

Belladonna — монопрепарат рослини беладонни. Активно використовується у гомеопатичній практиці для терапії гострих захворювань, особливо застудних (ГРВІ) (Hawke K., 2018), які характеризуються раптовим та бурхливим розвитком, припливом крові, значним підвищенням температури тіла, ангіною. Гомеопатична беладонна є ще одним ефективним монопрепаратом для лікування скарлатини (Chalmers I., 2009). Це один із головних гомеопатичних протизапальних препаратів у педіатричній практиці. Основна сфера застосування гомеопатичної беладонни — гострі запальні захворювання носа, глотки, вух, які супроводжуються вираженим катаральним запаленням (відчуття сухості, печіння, набряклості, чхання), проте вкрай рідко переходять у гнійно-деструктивну фазу. Покращує стан при запальних процесах у гортані, які характеризуються відчуттям задухи, спастичним кашлем, охриплістю голосу та можуть мати різний ступінь тяжкості навіть до несправжнього крупу.

Дозволяє полегшити стан при лихоманці як постійного, так і ремітуючого характеру, яка супроводжується відчуттям жару, припливом крові, почервонінням та набряком відкритих частин тіла, вираженою лихоманкою. Актуально при гострих лімфаденітах, які знаходяться в ділянці шиї, під нижньою щелепою та за вухами. Беладонна полегшує відчуття печіння та біль у горлі, запалення мигдаликів. У плані впливу на залозисту тканину гомеопатична беладонна подібна до гомеопатичної фітолакки (Кент Дж.Т., 2010).

Lachesis — зміїна отрута — один з найбільш універсальних гомеопатичних препаратів. Зміїна отрута підходить майже всім людям незалежно від індивідуальних особливостей. Цей препарат, так само як і інші компоненти Вокари, має значну спорідненість із лімфоїдною тканиною, тому застосовується для лікування лімфаденітів та лімфаденопатій. Гомеопатична зміїна отрута використовується для лікування запалень горла, особливо виражена її дія в лікуванні хронічних або рецидивуючих тонзилітів. Також полегшує стан при глоситі та глософарингіті, шийному та підщелепному лімфаденіті, особливо якщо запальний процес супроводжується гіперестезією прилеглих шкірних покривів (Кент Дж.Т., 2010).

Mercurius solubilis Hahnemаnni — гомеопатичний монопрепарат ртуті. У зв’язку з дуже високим ступенем розведення D12 ризик отруєння препаратом виключений. За аналогією зі згаданими вище компонентами має викосу спорідненість із залозистою тканиною, тому використовується при запаленні та набряклості шийних, пахвових та пахвинних лімфовузлів (ці групи найбільше доступні при об’єктивному обстеженні), підщелепних та привушних слинних залоз. Завдяки цій властивості використовується навіть для лікування епідемічного паротиту. Перешкоджає розвитку нагноєння, що особливо актуально, якщо у пацієнта є схильність до ускладнення застудних захворювань отитами. За наявності гнійних виділень розріджує та полегшує їх відходження. Також перешкоджає поширенню запального процесу із глотки донизу, на трахею та бронхи. До ери антибіотикотерапії препарат активно використовувався для лікування пневмонії. Полегшує біль у грудях, кашель та першіння у горлі. Гомеопатична ртуть добре допомагає при лихоманці, яка розвивається на фоні застуди (ГРВІ) або грипу. Вона доволі швидко виліковує застуду, однак підвищує схильність пацієнта до застудних захворювань, тому лікуватися нею варто не частіше ніж 2 рази за холодний сезон. Використовується для лікування стоматитів.

Таким чином, Вокара чинить виражену локальну та системну протизапальну дію, а також має властивість попереджати надлишкову реакцію імунної системи на інфекцію.

Компоненти у складі препарату підібрані таким чином, щоб впливати на запальні процеси у роті, глотці та гортані. Вокара сприяє зменшенню набряку та гіперемії мигдаликів, особливо піднебінних, прискоренню очищення мигдаликів від запальних нашарувань, знижує ризик розвитку гнійних ускладнень, а також допомагає усунути хронічні вогнища інтоксикації. Зменшує вираженість запалення слизової оболонки порожнини рота, глотки та трахеї. Полегшує дихання, усуває ларингоспазм. Полегшує такі симптоми інтоксикації при інфекційних захворюваннях: лихоманка, відчуття розбитості у тілі, м’язовий біль, астенія, периферичний судинний спазм.

Вплив на органи імунної системи поширюється не лише на мигдалики, але й на підщелепні та шийні лімфовузли, тому полегшує стан при регіонарних лімфаденітах та постінфекційних лімфаденопатіях. Завдяки своїй імуномодулювальній дії Вокара полегшує імунопатологічні прояви, які супроводжують скарлатину (міокардит, капіляротоксикоз, лімфаденопатію).

До показань належать:

Вибір дозі та режиму застосування

Активні компоненти містяться у Вокарі в гомеопатичних розведеннях, однак у загальноприйнятому вигляді 1 мл препарату містить:

• Salvia у розведенні D1 — 0,07 мл;
• Phytolacca у розведенні D6 — 0,1 мл;
• Belladonna у розведенні D6 — 0,1 мл;
• Lachesis у розведенні D12 — 0,1 мл;
• Mercurius solubilis Hahnemаnni у розведенні D12 — 0,1 мл.

У якості допоміжної речовини використовується етиловий спирт. Оскільки розчин Вокара є спиртовим, 1 мл розчину містить 25 крапель, що відповідає вмісту етилового спирту 0,016 г в одній краплі. Така кількість алкоголю незначна, однак її слід мати на увазі при призначенні препарату дітям, вагітним та особам із захворюваннями печінки. Така кількість етанолу не впливає на увагу та швидкість психомоторних реакцій, за винятком рідкісних випадків індивідуальної тяжкої недостатності алкогольдегідрогенази.

Вокара приймається всередину із частотою 3 рази на добу. Для спрощення прийому можна використовувати не в концентрованому вигляді, а змішувати зі столовою ложкою прохолодної кип’яченої води. Для прискорення дії препарату перед проковтуванням слід потримати його деякий час під язиком.

Дітям віком 1–4 роки призначають 1–4 краплі препарату; віком 5–12 років — 5–7 крапель, підліткам і дорослим — по 10 крапель на один прийом.

При гострому стані припустима схема лікування із застосуванням препарату 8 разів на добу із приблизно рівними проміжками часу. Але такий режим не повинен тривати більше 3 діб, після чого переходять на 3-разовий прийом.

Тривалість курсу лікування залежить від вихідних клінічних даних. При гострому захворюванні — до повного виліковування (зазвичай якщо протягом 5–7 днів не відмічено видиме покращання, то слід звернутися до лікаря для доповнення чи зміни терапевтичної схеми). При оцінці терапевтичного ефекту слід враховувати той факт, що Вокара, як і інші гомеопатичні препарати, може викликати короткочасне збільшення вираженості симптомів захворювання, при якому вона призначається. Це є критерієм адекватності підібраної терапії та швидко регресує. Однак якщо погіршення триває більше 48 год, то це свідчить про неправильний підбір гомеопатичного засобу. У такій ситуації потрібно звернутися до лікаря для корекції схеми лікування. Оптимальним вважається спеціаліст, який володіє принципами призначення як гомеопатичних, так і алопатичних препаратів.

При загостренні хронічних запальних процесів рекомендовано продовжувати курс лікування до 6 тиж. Окремо слід виділити профілактику рецидивів хронічного тонзиліту — 2 рази на рік 6-тижневими курсами.

Особливості застосування

Фармакокінетика Вокари не вивчалася, однак загальні принципи лікування гомеопатичними препаратами передбачають, що між прийомом їх та інших лікарських засобів повинно минати не менше 20 хв. Також Вокару слід приймати за 30 хв до або через 1 год після прийому їжі (інструкція МОЗ України).

Оскільки деякі компоненти Вокари змінюють сприйнятливість хворого до вірусів, не рекомендовано використовувати її у ослаблених пацієнтів частіше ніж 2 рази за сезон.

Після відміни препарату у дітей та дорослих із підвищеною чутливістю до компонентів препарату може спостерігатися слинотеча. Вона, як правило, не викликає дискомфорту та регресує самостійно.

Оскільки препарат містить компоненти рослинного походження, хоча й у вкрай низьких концентраціях, можуть розвиватися реакції індивідуальної непереносимості за типом алергії. У такому разі слід відмовитися від подальшого лікування Вокарою.