Конкор, таблетки вкриті оболонкою, 10 мг, №30
Merck, США

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Бісопролол — високоселективний блокатор ?₁-адренорецепторів. Не викликає внутрішньої симпатоміметичної активності й не має клінічно виражених мембраностабілізувальних властивостей. Препарат має дуже низьку спорідненість із ?₂-рецепторами гладких м’язів бронхів і судин, а також із ?₂-рецепторами, які беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не впливає на опір дихальних шляхів і ?₂-опосередковані метаболічні ефекти. Селективність бісопрололу відносно ?₁-адренорецепторів поширюється за межі терапевтичного діапазону доз.

Бісопролол не виявляє вираженого негативного інотропного ефекту.

Максимальний ефект бісопрололу настає через 3–4 год після перорального прийому. Т_? з плазми крові становить 10–12 год, що зумовлює 24-годинну ефективність після однократного прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тиж прийому.

При інтенсивній терапії у пацієнтів з ІХС без хронічної серцевої недостатності бісопролол зменшує серцевий викид та потребу міокарда в кисні завдяки зниженню ЧСС та ударного об’єму. При тривалій терапії підвищений периферичний опір знижується. Також в основі антигіпертензивного ефекту блокаторів ?-адренорецепторів лежить механізм зниження активності реніну в плазмі крові.

Бісопролол пригнічує реакцію на симпатоадренергічну активність, блокуючи кардіо-?₁-рецептори. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скорочувальної функції міокарда, що знижує потребу міокарда в кисні. Завдяки цьому досягається бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ІХС.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому внутрішньо більше ніж 90% бісопрололу абсорбується в ШКТ. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Ефект першого проходження становить ?10%. Біодоступність — близько 90%.

Розподіл. Розподіл становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові — близько 30%.

Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50% біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів та виділяється нирками, 50% виводиться із сечею в незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому Т_? (10–12 год) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 год при застосуванні 1 раз на добу.

Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.

Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виділяється з організму нирками та через печінку рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та порушенням функцій печінки або нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий та Т_? довший порівняно зі здоровими добровольцями. C_max у плазмі крові в рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та Т_? 17±5 год.

Показання

– АГ;

– ІХС (стенокардія);

– хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності — серцевими глікозидами.

Застосування

таблетки препарату Конкор слід ковтати не розжовуючи вранці натще, під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.

АГ; ІХС (стенокардія). Лікування слід розпочинати поступово з низьких доз із подальшим їх підвищенням. Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка препарату Конкор по 5 мг) на добу. При нетяжкому ступені АГ (діастолічний АТ до 105 мм рт. ст.) підходить доза 2,5 мг.

За необхідності добову дозу можна підвищити до 10 мг (1 таблетка препарату Конкор по 10 мг) на добу. Подальше підвищення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг/добу.

Корекція дози встановлюється лікарем індивідуально, залежно від ЧСС та терапевтичної користі.

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності — серцевими глікозидами. Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензивних рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори ?-адренорецепторів, діуретики й у разі необхідності — серцеві глікозиди.

Конкор призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Терапію повинен проводити лікар з досвідом лікування хронічної серцевої недостатності.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом Конкор розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.

– 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тиж; якщо добре переноситься, підвищити до

– 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тиж; якщо добре переноситься, підвищити до

– 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тиж; якщо добре переноситься, підвищити до

– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тиж; якщо добре переноситься, підвищити до

– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тиж; якщо добре переноситься, підвищити до

– 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримувальна терапія.

*На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати Конкор Кор, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.

Протягом фази титрування необхідний контроль за показниками життєдіяльності (АТ, ЧСС) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня лікування.

Модифікація лікування. Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається поступове збільшення вираженості серцевої недостатності, розвиваються артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується корекція дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.

Не слід припиняти лікування препаратом раптово, особливо пацієнтам з ІХС, оскільки це може призвести до погіршення їх стану. У разі необхідності лікування препаратом рекомендовано завершувати повільно, поступово знижуючи дозу (наприклад знижуючи дозу вдвічі щотижня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай довготривале.

Курс лікування препаратом Конкор тривалий та залежить від природи та тяжкості хвороби.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю

АГ; ІХС. Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай не потребується. Для пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну <20 мл/хв) і пацієнтів з тяжкою формою печінкової недостатності доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату Конкор. Є обмежені дані щодо застосування бісопрололу пацієнтам на діалізі. Необхідності змінювати режим дозування немає.

Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки або нирок, тому підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Пацієнти літнього віку не потребують корекції дози.

Діти. Клінічні дані щодо ефективності й безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому не слід застосовувати препарат у пацієнтів цієї категорії.

Протипоказання

— гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії;

— кардіогенний шок;

— AV-блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);

— синдром слабкості синусного вузла;

— синоатріальна блокада;

— симптоматична брадикардія;

— симптоматична артеріальна гіпотензія;

— тяжка форма БА;

— пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;

— феохромоцитома, що не лікувалася;

— метаболічний ацидоз;

— підвищена чутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.

Побічна дія

небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і <1/10), нечасто (>1/1000 і <1/100), рідко (>1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частоту неможливо визначити за наявними даними).

З боку серця: дуже часто — брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); часто — ознаки збільшення вираженості серцевої недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); нечасто — порушення AV-провідності, брадикардія (у пацієнтів з АГ або ІХС), ознаки збільшення вираженості серцевої недостатності (у пацієнтів з АГ або ІХС).

З боку нервової системи: часто — запаморочення*, головний біль*; рідко — синкопе.

З боку органа зору: рідко — зниження сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко — кон’юнктивіт.

З боку органа слуху: рідко — погіршення слуху.

З боку дихальної системи: нечасто — бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі; рідко — алергічний риніт.

З боку травного тракту: часто — нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та сполучних тканин: рідко — реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висип; дуже рідко — алопеція. При лікуванні блокаторами ?-адренорецепторів можливе погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипу.

З боку кістково-м’язової системи: нечасто — м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки: рідко — гепатит.

З боку судинної системи: часто — відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); нечасто — ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з АГ або ІХС).

З боку репродуктивної системи: рідко — порушення потенції.

Психічні розлади: нечасто — депресія, порушення сну; рідко — нічні кошмари, галюцинації.

Лабораторні показники: рідко — підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АсАТ, АлАТ).

Загальні розлади: часто — астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*; нечасто — астенія (у пацієнтів з АГ або ІХС).

*Стосується тільки пацієнтів з АГ або ІХС. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені й зникають протягом перших 1–2 тиж.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно поінформувати лікаря.

Особливості застосування

лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам із ІХС лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом потребує регулярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів із такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 міс.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

– бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);

– цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;

– сувора дієта;

– проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші блокатори ?-адренорецепторів, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати тяжкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування епінефрином не завжди дає позитивний терапевтичний ефект;

– AV-блокада I ступеня;

– стенокардія Принцметала;

– облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);

– загальна анестезія.

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування блокаторів ?-адренорецепторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування блокаторів ?-адренорецепторів у періопераційний період. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ?-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими препаратами, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативним втручанням дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 год до загальної анестезії.

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, з антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Незважаючи на те що кардіоселективні блокатори ?-адренорецепторів (?₁) менше впливають на функцію легень порівняно з неселективними блокаторами ?-адренорецепторів, слід уникати їх застосування, як і всіх блокаторів ?-адренорецепторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Конкор слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При появі симптомів БА або інших ХОЗЛ показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з БА через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ?₂-симпатоміметиків.

Хворим на псоріаз (у тому числі в анамнезі) блокатори ?-адренорецепторів (наприклад бісопролол) призначають після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Конкор тільки після терапії блокаторами ?-адренорецепторів. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. При застосуванні препарату Конкор може відмічатися позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, блокатори ?-адренорецепторів зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування блокаторами ?-адренорецепторів необхідне, бажано, щоб це був селективний блокатор ?₁-адренорецепторів.

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. На появу симптомів гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб.

Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати препарат Конкор під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У ході досліджень за участю пацієнтів з ІХС препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

комбінації, які не рекомендовано застосовувати

Лікування хронічної серцевої недостатності

— Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту AV-провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання

— Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою — дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та AV-провідність. В/в введення верапамілу у пацієнтів, які приймають блокатори ?-адренорецепторів, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.

— Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів ?-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної АГ.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Лікування АГ або ІХС (стенокардії)

— Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту AV-провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання

— Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.

— Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): можливе потенціювання впливу на AV-провідність.

— Блокатори ?-адренорецепторів місцевої дії (наприклад такі, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.

— Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу AV-провідності та підвищення ризику брадикардії.

— Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ?-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.

— Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

— Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, збільшення часу AV-провідності.

— НПЗП: можливе зниження гіпотензивного ефекту бісопрололу.

— ?-Симпатоміметики (наприклад орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування в комбінації з препаратом Конкор може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози епінефрину.

— Симпатоміметики, які активують ?- і ?-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через ?-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення АТ та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних блокаторів ?-адренорецепторів.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Можливі комбінації

— Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.

— Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту блокаторів ?-адренорецепторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Передозування

симптоми. При передозуванні (наприклад застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку AV-блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування блокаторами ?-адренорецепторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозування у пацієнтів із АГ та/або ІХС (максимальна доза — 2000 мг бісопрололу). Відмічалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим підвищенням дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Лікування. При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримувальну і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та з огляду на рекомендації для інших блокаторів ?-адренорецепторів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи.

При брадикардії: в/в введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може бути потрібне трансвенозне введення штучного водія ритму.

При артеріальній гіпотензії: в/в введення рідини та судинозвужувальних препаратів. В/в введення глюкагону може бути корисним.

При AV-блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: в/в введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), ?₂-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: в/в введення глюкози.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C.