Есзол, таблетки вкриті оболонкою, 100 мг, №10
Kusum Healthcare, Індія

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка

Ітраконазол — похідне тріазолу, має широкий спектр дії. Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує синтез ергостеролу у клітинах грибів. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани гриба, пригнічення його синтезу забезпечує протигрибковий ефект.

Щодо ітраконазолу граничні значення були встановлені лише для Candida spp. Для поверхневих мікотичних інфекцій (CLSI M27-A2 граничні значення не були встановлені за методологією EUCAST). Граничні значення CLSI такі: чутливі ?0,125, чутливі дозозалежні 0,25–0,5, резистентні ?1 мкг/мл. Граничні значення не були встановлені для міцеліальних грибів.

Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує ріст широкого спектра грибів, патогенних для людини у концентраціях зазвичай ?1 мкг/мл. Вони включають: дерматофіти (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджі (Candida spp., включаючи C. albicans, C. glabrata та C. krusei, Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.,), Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei та інші різновиди дріжджів та грибів.

Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis загалом є найменш чутливими видами Candida, а деякі ізоляти демонструють резистентність до ітраконазолу in vitro.

Головними типами грибів, що не пригнічуються ітраконазолом, є зигоміцети (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium proliferans та Scopulariopsis spp.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ітраконазол швидко всмоктується після перорального застосування. C_max у плазмі крові після прийому внутрішньо досягаються впродовж 2–5 год. Абсолютна біологічна доступність ітраконазолу становить 55%. Максимальна біодоступність при застосуванні внутрішньо спостерігається при вживанні одразу після прийому препарату висококалорійної їжі.

Розподіл. Більша частина ітраконазолу зв’язується з білками плазми крові (99,8%), причому альбумін є головним зв’язувальним компонентом (99,6% для гідроксиметаболіту). Також інтраконазол має високу афінність до жирів. Лише 0,2% ітраконазолу в крові залишається у вигляді незв’язаної речовини. Уявний об’єм розподілу ітраконазолу досить значний (>700 л), з чого можна припустити його обширний розподіл у тканинах: концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м’язах були у 2–3 рази вищі за концентрації у плазмі крові. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо у шкірі, у 4 рази перевищувало таке у плазмі крові.

Біотрансформація. Ітраконазол значною мірою розщеплюється у печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідроксіітраконазол, що має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Концентрації гідроксіітраконазолу у плазмі крові приблизно у 2 рази вищі, ніж концентрації ітраконазолу.

Згідно з дослідженнями in vitro, CYP 3A4 – головний фермент, залучений до процесу метаболізму ітраконазолу.

Виведення. Приблизно 35% ітраконазолу екскретується у вигляді неактивних метаболітів з сечею та приблизно 54% — з калом. Виділення вихідної лікарської речовини нирками становить менше 0,03% дози, у той час як виведення незміненої речовини з калом варіюється від 3 до 18%. Кліренс ітраконазолу знижується у разі вищих доз внаслідок насичуваного печінкового метаболізму.

Лінійність/нелінійність. Внаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол акумулюється у плазмі крові впродовж багаторазового прийому. Рівноважні концентрації досягаються протягом 15 днів, значення C_max та AUC у 4–7 разів вищі, ніж після одноразового застосування. Середній Т_? становить 40 год після повторюваних доз.

Особливі категорії пацієнтів

Печінкова недостатність: фармакокінетичне дослідження із застосуванням одноразової дози 100 мг ітраконазолу було проведено за участю здорових та хворих на цироз пацієнтів. Не спостерігалося клінічно значущої різниці AUC між цими двома групами. У пацієнтів із цирозом спостерігалося клінічно значуще зменшення середньої C_max (47%) та збільшення у 2 рази Т_? ітраконазолу (37±17 проти 16±5 год).

Немає доступних даних щодо довготривалого застосування ітраконазолу хворими на цироз.

Ниркова недостатність: доступна лише обмежена кількість даних щодо застосування перорального ітраконазолу пацієнтам із порушенням функції нирок. Слід бути обережними при застосуванні препарату у цієї категорії пацієнтів.

Показання

— вульвовагінальний кандидоз;

— висівкоподібний лишай;

— дерматомікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад дерматофітія стоп, паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба, дерматофітія кистей рук;

— орофарингеальний кандидоз;

— оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами;

— гістоплазмоз;

— системні мікози (у разі, коли протигрибкова терапія першої лінії не може бути застосована чи в разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами, що може бути зумовлено наявною патологією, нечутливістю патогена або токсичністю препарату);

— аспергільоз та кандидоз;

— криптококоз (включно із криптококовим менінгітом): лікування імуноослаблених пацієнтів із криптококозом та всіх пацієнтів із криптококозом ЦНС;

— підтримувальна терапія у пацієнтів із СНІДом з метою запобігання рецидиву наявної грибкової інфекції.

Ітраконазол слід призначати для профілактики грибкової інфекції у пацієнтів із тривалою нейтропенією у випадках, коли стандартна терапія є недостатньою.

Застосування

таблетки застосовувати перорально одразу після їди для забезпечення максимальної абсорбції препарату. Таблетки слід ковтати цілими.

Схеми лікування дорослих для кожного показання такі:

Тривалість лікування у разі системних грибкових уражень повинна коригуватися залежно від мікологічної та клінічної відповіді на терапію:

Пацієнти літнього віку. Застосування ітраконазолу пацієнтам літнього віку не рекомендується (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Пацієнти з порушеннями функцій нирок. Біодоступність препарату при пероральному застосуванні може бути знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю, слід розглянути питання щодо коригування дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Кінцевий Т_? ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки дещо подовжений. Біодоступність при пероральному застосуванні у пацієнтів із цирозом дещо знижена. Слід розглянути питання щодо коригування дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти. Застосування препарату у дітей не рекомендується.

Протипоказання

ітраконазол протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до діючої речовини чи будь-якої з допоміжних речовин.

Протипоказане одночасне застосування ітраконазолу та субстратів CYP 3A4. Одночасне застосування може спричинити підвищення концентрацій цих лікарських засобів у плазмі крові, що може призвести до посилення чи пролонгації терапевтичних та побічних реакцій та станів, що можуть потенційно загрожувати життю. Наприклад, підвищені концентрації цих лікарських засобів можуть призвести до подовження інтервалу Q–Т та вентрикулярних тахіаритмій, включно з випадками тріпотіння/фібриляції шлуночків, аритмії з потенційним летальним кінцем. Ці лікарські засоби наведені у розділі ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

Протипоказано застосування ітраконазолу пацієнтам зі шлуночковою дисфункцією, такою як застійна серцева недостатність або застійною серцевою недостатністю в анамнезі, за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Побічна дія

інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку лімфатичної системи та крові: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість, сироваткова хвороба; ангіоневротичний набряк; анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції.

З боку метаболізму: гіпокаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпокальціємія.

З боку нервової системи: периферична нейропатія, парестезія, гіпостезія, головний біль, запаморочення.

З боку органа зору: порушення зору, помутніння зору, диплопію.

З боку органа слуху та вестибулярного апарату: тиніт, тимчасова чи стійка втрата слуху.

З боку серця: застійна серцева недостатність.

З боку органів дихання: набряк легень, диспное, риніт, синусит.

З боку ШКТ: панкреатит, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор, дисгевзія, здуття живота, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи: гіпербілірубінемія, підвищення рівня АлАТ, АсАТ, гепатотоксичність, гостра печінкова недостатність, гепатит, підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, світлочутливість, висипання, кропив’янка, алопеція, свербіж.

З боку м’язово-скелетної системи: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи: полакіурія, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: розлади менструального циклу, еректильна дисфункція.

Загальні розлади: набряки, пірексія.

Особливості застосування

перехресна гіперчутливість. Немає даних щодо перехресної чутливості між ітраконазолом та іншими азоловими протигрибковими засобами. Слід бути обережними при призначенні ітраконазолу пацієнтам з гіперчутливістю до інших азолів.

Вплив на серце. У дослідженнях ітраконазолу для в/в введення спостерігалося транзиторне асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка; воно відновлювалося перед наступною інфузією. Клінічна значущість цих даних для пероральних форм не з’ясована.

Відомо, що ітраконазол проявляє негативний інотропний ефект, повідомлялося про випадки застійної серцевої недостатності, пов’язаної з його застосуванням. Серед спонтанних повідомлень частота виникнення застійної серцевої недостатності була вищою при загальній дозі 400 мг/добу, ніж серед повідомлень з нижчою добовою дозою, отже, ризик серцевої недостатності може підвищуватися залежно від загальної добової дози ітраконазолу.

Препарат не слід приймати пацієнтам з наявною застійною серцевою недостатністю або в анамнезі, за винятком випадків, коли очікувана користь значно перевищує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик слід враховувати такі фактори, як тяжкість захворювання, режим дозування і тривалість лікування (загальна добова доза) та індивідуальні фактори ризику виникнення застійної серцевої недостатності. Ці фактори ризику включають наявність серцевих захворювань, таких як ІХС або ураження клапанів; тяжкі захворювання легенів, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Цих пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності, лікування проводити з обережністю та контролювати симптоми застійної серцевої недостатності. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування препарату необхідно припинити.

Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, що може посилювати цей же ефект ітраконазолу. Також ітраконазол може пригнічувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів у зв’язку з підвищенням ризику виникнення застійної серцевої недостатності (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Вплив на печінку. При застосуванні ітраконазолу дуже рідко виникали випадки тяжкої гепатотоксичності, включно з випадками гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. Здебільшого ці випадки спостерігалися у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, які лікувалися за системними показаннями, мали інші серйозні захворювання та/або приймали інші гепатотоксичні препарати. У деяких пацієнтів не було очевидних факторів ризику захворювань печінки. Деякі з цих випадків спостерігалися протягом першого місяця лікування, у тому числі першого тижня. Тому бажано проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають ітраконазол. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність термінового звернення до лікаря у разі прояву ознак або симптомів гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, підвищеної втомлюваності, болю у животі чи потемніння сечі. За наявності цих симптомів необхідно негайно припинити лікування і провести дослідження печінкової функції. Пацієнтам із підвищеним рівнем печінкових ферментів, активним захворюванням печінки або з проявами гепатотоксичності від інших препаратів лікування можна розпочинати тільки за умови, що очікуваний результат перевищує ризик пошкодження печінки. У таких випадках необхідний моніторинг печінкових ферментів.

Зниження кислотності шлунку. При зниженій кислотності шлунку абсорбція ітраконазолу з таблеток погіршується. Пацієнтам, які одночасно з ітраконазолом застосовують препарати для зниження кислотності (такі як алюмінію гідроксид), слід дотримуватися щонайменше двогодинної перерви між прийомами цих лікарських засобів. Пацієнтам з ахлоргідрією, наприклад хворим на СНІД або таким, які приймають Н2-блокатори або інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати ітраконазол з напоями типу кола.

Пацієнти літнього віку. Клінічні дані щодо застосування ітраконазолу пацієнтами літнього віку обмежені. Препарат можна застосовувати пацієнтам літнього віку, якщо користь від застосування переважає потенційний ризик.

Порушення функції печінки. Доступні обмежені дані щодо застосування перорально ітраконазолу пацієнтам з порушенням функції печінки. Слід бути обережними при застосуванні препарату в цієї категорії пацієнтів.

Порушення функції нирок. Дані щодо застосування ітраконазолу перорально пацієнтам із порушенням функції нирок обмежені. Слід бути обережними при застосуванні препарату у цих пацієнтів. Біодоступність ітраконазолу при пероральному застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена. У цьому разі слід розглянути питання щодо коригування дози.

Втрата слуху. Повідомлялося про випадки тимчасової чи стійкої втрати слуху у пацієнтів, які приймали ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на тлі одночасного застосування з хінідином, який протипоказаний (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії ітраконазолом, однак у деяких пацієнтів втрата слуху є незворотною.

Пацієнти з імунною недостатністю. У деяких пацієнтів з імунною недостатністю (наприклад пацієнти з нейтропенією, СНІДом чи трансплантованими органами) пероральна біодоступність ітраконазолу може бути знижена.

Пацієнти із системними грибковими інфекціями, що безпосередньо загрожують життю. Через фармакокінетичні властивості (див. Фармакокінетика) таблетки ітраконазолу не рекомендується застосовувати для первинної терапії невідкладних станів, спричинених системними грибковими інфекціями.

Хворі на СНІД. У хворих на СНІД, які лікували системну грибкову інфекцію, таку як споротрихоз, бластомікоз, гістоплазмоз чи криптококоз (менінгеальний чи неменінгеальний), та у яких існує загроза рецидиву, лікар повинен оцінити необхідність підтримувального лікування.

Нейропатія. При виникненні нейропатії, пов’язаної із застосуванням ітраконазолу, слід припинити лікування.

Перехресна резистентність. Якщо при захворюванні на системний кандидоз є підозра на те, що види грибів Candida, що спричиняють захворювання, резистентні до флуконазолу, не можна стверджувати, що вони будуть чутливими до ітраконазолу. Тому необхідно виконати тест на чутливість перед початком лікування ітраконазолом.

Потенціал взаємодії. Ітраконазол може клінічно значуще взаємодіяти з іншими лікарськими засобами (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Ітраконазол слід застосовувати не раніше ніж через 2 тиж після завершення лікування індукторами CYP 3A4 (рифампіцином, рифабутином, фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном, екстрактом звіробою (Hipericum perforatum)). Застосування ітраконазолу одночасно з цими лікарськими засобами може призвести до недостатньої терапевтичної концентрації ітраконазолу в плазмі крові, і, відповідно, до неефективності лікування.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить цукор, що слід враховувати при призначенні хворим на цукровий діабет.

Застосування у період вагітності та годування грудьми

Вагітність. Ітраконазол не слід призначати вагітним, окрім випадків системних лейкозів, що загрожують життю, коли потенційна користь для матері перевищує ризик негативного впливу на плід.

У дослідженнях на тваринах ітраконазол виявив репродуктивну токсичність.

Є обмежені дані щодо застосування ітраконазолу у період вагітності. Повідомлялося про випадки аномалій розвитку (вади розвитку скелета, сечостатевого тракту, серцево-судинної системи та органів зору, а також хромосомні аномалії та множинні вади розвитку). Однак причинний зв’язок з ітраконазолом не був встановлений. Епідеміологічні дані щодо впливу ітраконазолу у I триместр вагітності (переважно у пацієнток, які застосовували його для короткочасного лікування вульвовагінального кандидозу) не виявили підвищеного ризику вад розвитку порівняно з жінками, які не застосовували препарати з тератогенним ефектом.

Жінки репродуктивного віку. Жінкам репродуктивного віку, які приймають ітраконазол, слід застосовувати надійні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.

Період годування грудьми. Незначні кількості ітраконазолу екскретуються у грудне молоко. Тому у період годування грудьми необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю від лікування препаратом для матері. У разі необхідності жінці слід припинити годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Досліджень щодо впливу препарату на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами не проводили. Слід пам’ятати про можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, розлади зору та втрата слуху (див. ПОБІЧНА ДІЯ), що може призвести до негативних наслідків під час керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

ітраконазол переважно метаболізується цитохромом CYP 3A4. Інші препарати, які метаболізуються цим шляхом або модифікують активність CYP 3A4, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Ітраконазол, у свою чергу, також може впливати на фармакокінетику інших субстанцій. Ітраконазол є потужним інгібітором CYP 3A4 та P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами слід також керуватися інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів щодо інформації про шляхи метаболізму та можливу необхідність корекції доз.

Лікарські засоби, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу в плазмі крові. Лікарські засоби, які знижують кислотність шлунку (препарати, які нейтралізують кислоту, такі як алюмінію гідроксид, або супресори виділення кислоти, такі як антагоністи H₂-рецепторів та інгібітори протонної помпи), впливають на абсорбцію ітраконазолу з капсул. Слід бути обережними при одночасному застосуванні нижчезазначених лікарських засобів та таблеток ітраконазолу:

— при одночасному застосуванні ітраконазолу та лікарських засобів, що знижують кислотність, ітраконазол слід застосовувати з напоями з підвищеною кислотністю, такими як недієтична кола;

— лікарські засоби, що нейтралізують кислоту (наприклад алюмінію гідроксид) слід застосовувати щонайменше за 1 год до або через 2 год після застосування ітраконазолу;

— слід контролювати рівень протигрибкової активності та в разі необхідності підвищувати дозу ітраконазолу.

Одночасне застосування ітраконазолу з потужними індукторами ферменту СYР ЗА4 призводить до зниження біодоступності ітраконазолу та гідрокси-ітраконазолу, наслідком чого є значне зниження ефективності лікування. Ці лікарські засоби включають:

— антибактеріальні: ізоніазид, рифабутин (також у підрозділі Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол), рифампіцин;

— протисудомні: карбамазепін (також у підрозділі Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол), фенобарбітал, фенітоїн;

— противірусні: ефавіренц, невірапін.

Одночасне застосування потужних індукторів ферменту СYР ЗА4 з ітраконазолом не рекомендоване. Не слід розпочинати застосування вищезазначених ліків за 2 тиж до, протягом та впродовж 2 тиж після лікування ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли можлива користь значно переважає над потенційним ризиком. Слід ретельно контролювати рівень протигрибкової активності та підвищити у разі необхідності дозу ітраконазолу.

Лікарські засоби, які підвищують концентрацію ітраконазолу у плазмі крові

Потужні інгібітори ферменту CYP 3A4 можуть збільшити біодоступність ітраконазолу. Наприклад:

— антибактеріальні: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин;

— противірусні: ритонавірпідсилений дарунавір, ритонавірпідсилений фосампренавір, індинавір, ритонавір (також у підрозділі Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові збільшує ітраконазол).

Ці препарати слід застосовувати з обережністю при одночасному застосування з ітраконазолом. Цих пацієнтів слід ретельно обстежувати стосовно ознак чи симптомів збільшення вираженості або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та у разі необхідності — знизити дозу ітраконазолу. Рекомендовано контролювати концентрацію ітраконазолу в плазмі крові.

Лікарські засоби, концентрацію яких у плазмі крові підвищує ітраконазол

Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються ферментом CYP 3A4, та транспортування ліків P-глікопротеїном, що може призвести до підвищення концентрації цих ліків та/або їх метаболітів у плазмі крові. Таке підвищення концентрацій у плазмі крові може призвести до посилення або подовження терапевтичного ефекту та виникнення побічних реакцій. Протипоказане призначення ітраконазолу та ліків, що метаболізуються CYP 3A4 та подовжують інтервал Q–T, оскільки це може призвести до виникнення шлуночкових тахіаритмій, включаючи випадки тріпотіння/фібриляції шлуночків із летальним кінцем. Після припинення лікування концентрація ітраконазолу знижується до рівня, який майже не виявляється у плазмі крові, впродовж від 7 до 14 днів, залежно від дози й тривалості лікування. У пацієнтів із цирозом печінки або у осіб, які одночасно застосовують інгібітори ферменту CYP 3A4, відміна препарату має бути поступовою. Особливо це стосується лікарських засобів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.

Супутні лікарські засоби згруповані у такі категорії

Протипоказано: в жодному разі не застосовувати одночасно або раніше ніж через 2 тиж після закінчення лікування ітраконазолом.

Не рекомендовано: застосування цих лікарських засобів одночасно та впродовж 2 тиж після припинення лікування ітраконазолом слід уникати, окрім випадків, коли користь від лікування переважає можливий ризик виникнення побічних реакцій. Якщо одночасного застосування не можна уникнути, то таких пацієнтів слід ретельно обстежувати щодо появи ознак чи симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та за необхідності — знижувати дозу ітраконазолу. Рекомендовано контролювати рівень концентрації ітраконазолу в плазмі крові.

Застосовувати з обережністю: ретельний моніторинг рекомендовано у разі одночасного застосування з ітраконазолом. Цих пацієнтів слід ретельно обстежувати стосовно ознак чи симптомів збільшення або пролонгації фармакологічного ефекту ітраконазолу та за необхідності — знижувати дозу ітраконазолу. Рекомендовано контролювати концентрацію ітраконазолу в плазмі крові.

Приклади ліків, концентрація яких підвищується при одночасному застосуванні з ітраконазолом, наведені у таблиці з відповідними рекомендаціями.

^aТакож див. Лікарські засоби, які знижують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові.

^bТакож див. Лікарські засоби, які підвищують концентрацію ітраконазолу в плазмі крові.

Лікарські засоби, концентрацію яких знижує ітраконазол. Одночасне застосування ітраконазолу з мелоксикамом знижує концентрацію останнього. Мелоксикам слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з ітраконазолом та контролювати терапевтичну або побічну дію. Рекомендується коригувати дозу мелоксикаму.

Передозування

повідомлень про випадки передозування немає.

Якщо трапилося випадкове передозування, слід вжити підтримувальних заходів. Протягом першої години після прийому внутрішньо слід промити шлунок. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля. Ітраконазол не можна вивести шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.