Опис
Фармакологічні властивості
фармакодинаміка. Хлоропірамін, хлорований аналог трипеленаміну (пірибензаміну), є антигістамінним засобом першого покоління, що належить до групи етилендіамінів.
Механізм дії лікарського засобу полягає у блокуванні гістамінових Н1-рецепторів.
Препарат полегшує загальні симптоми алергічних захворювань. Окрім протиалергічної, чинить седативну, снодійну та протисвербіжну дію.
Фармакокінетика
Таблетки. Після перорального прийому хлоропірамін швидко абсорбується у ШКТ. Терапевтичний ефект розвивається в межах 15–30 хв після застосування, досягає максимуму в межах 1-ї години після прийому і триває протягом 3–6 год. Метаболізується в печінці. Виводиться головним чином із сечею у вигляді метаболітів. У дітей препарат може виводитися швидше, ніж у дорослих пацієнтів.
При порушенні функції нирок виведення діючої речовини може знижуватися.
При печінковій недостатності уповільнюється метаболізм хлоропіраміну, що потребує корекції дози препарату.
Р-н для ін’єкцій. Хлоропірамін метаболізується в печінці. Виводиться головним чином із сечею у вигляді метаболітів. У дітей препарат може виводитися швидше, ніж у дорослих пацієнтів.
При порушенні функції нирок виведення діючої речовини може знижуватися.
При печінковій недостатності уповільнюється метаболізм хлоропіраміну, що потребує корекції дози лікарського засобу.
Показання
— алергічні захворювання, такі як сезонний алергічний риніт; кон’юнктивіт; кропив’янка; дермографізм; контактний дерматит; аліментарна алергія; алергічні реакції, спричинені лікарськими засобами; алергія, спричинена укусом комах; свербіж;
— як допоміжна терапія при системних анафілактичних реакціях та ангіоневротичному набряку.
Застосування
таблетки слід приймати внутрішньо під час їди, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини.
Дорослим. Добова доза для дорослих зазвичай становить 75–100 мг (3–4 таблетки на добу).
Дітям. Для дітей віком:
— 3–6 років: ½ таблетки 2 рази на добу;
— 6–14 років: ½ таблетки 2–3 рази на добу.
Дозу можна підвищувати залежно від реакції пацієнта і розвитку побічних ефектів, однак добова доза для дітей ніколи не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла.
Максимальна добова доза становить 4 таблетки (100 мг).
Лікування вважається завершеним після зникнення симптомів хвороби. При виявленні симптомів побічних реакцій, зазначених у відповідному розділі, лікування необхідно припинити.
Діти. Препарат застосовувати у дітей віком від 3 років.
Р-н для ін’єкцій. Супрастин можуть вводити тільки лікар або медична сестра. Р-н вводять в/м. При анафілактичному шоку або гострих тяжких алергічних реакціях лікування рекомендується розпочинати з в/в введення Супрастину, а потім переходити на в/м ін’єкції або пероральне застосування таблеток. Тривалість лікування визначає лікар.
Дорослі. Добова доза для дорослих зазвичай становить 1–2 мл (1–2 ампули) в/м.
Діти. Рекомендована початкова доза для дітей віком:
— 1–12 міс: 1/4 ампули (0,25 мл) в/м;
— 1–6 років: ½ ампули (0,5 мл) в/м;
— 6–14 років: ½–1 ампула (0,5–1 мл) в/м.
У цьому разі необхідно застосовувати інсуліновий шприц з голкою для внутрішньом’язового введення.
Добова доза для дитини не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла.
Пацієнти літнього віку, виснажені хворі. З особливою обережністю призначати препарат цим групам пацієнтів, оскільки вони чутливіші до певних побічних ефектів антигістамінів (запаморочення, сонливість, зниження АТ) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки. Може бути необхідним зниження дози, оскільки при захворюванні печінки метаболізм діючої речовини знижується.
Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок необхідне зниження дози препарату, оскільки діюча речовина виводиться переважно нирками.
Діти. Супрастин можна застосовувати дітям віком від 1 міс. Протипоказано застосовувати новонародженим та недоношеним дітям.
Протипоказання
– підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу;
– гострі напади БА;
– закритокутова глаукома;
– виразкова хвороба шлунка;
– гострий інфаркт міокарда;
– аритмія;
– одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО);
– затримка сечі, гіпертрофія передміхурової залози;
– підвищена чутливість до інших похідних етилендіаміну;
– період вагітності та годування груддю.
Побічна дія
при застосуванні Супрастину можуть мати місце нижченаведені побічні ефекти.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмія.
З боку системи крові: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, інші патологічні зміни крові.
З боку ЦНС: седативний ефект, підвищена втомлюваність, запаморочення (вертиго), атаксія, нервозність, тремтіння, судоми, головний біль, ейфорія, енцефалопатія, нечіткість зору, сонливість, погіршення психомоторних функцій.
З боку органа зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома.
З боку травного тракту: біль та дискомфорт в епігастральній ділянці шлунка, сухість у роті, нудота, блювання, діарея, запор, анорексія, підвищення та зниження апетиту, посилення симптомів гастроезофагеального рефлюксу.
З боку нирок і сечовидільної системи: дизурія, затримка сечі.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: світлочутливість, алергічні реакції.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міопатія.
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи гіперемію шкіри, висип, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк.
Інші: зміни в місці введення.
Особливості застосування
пацієнти літнього віку, виснажені хворі. З особливою обережністю призначати Супрастин цим групам пацієнтів, оскільки вони більш чутливі до певних побічних ефектів антигістамінів (запаморочення, сонливість, зниження АТ).
Через антихолінергічні та седативні ефекти препарату слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку, з порушенням функції печінки, серцево-судинними порушеннями.
Якщо препарат застосовується пізно ввечері, можуть посилитися симптоми гастроезофагеального рефлюксу.
При застосуванні Супрастину в комбінації з ототоксичними засобами симптоми ототоксичності можуть маскуватися.
Алкоголь може посилювати заспокійливий вплив антигістамінів на ЦНС.
Тривале застосування антигістамінів рідко може спричинити порушення з боку системи кровотворення (лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). Якщо протягом довготривалого застосування препарату виникають небажані ефекти (лихоманка, ларингіт, утворення виразок на слизовій оболонці ротової порожнини, блідість, жовтяниця, гематоми, кровотечі), необхідно припинити лікування і контролювати показники крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Немає жодних доклінічних досліджень.
Адекватні та добре контрольовані клінічні дослідження за участю вагітних не проводилися, хоча було описано випадки, коли у новонароджених, матері яких отримували антигістамінні препарати протягом останніх місяців вагітності, розвивалася ретролентальна фіброплазія.
Тому застосовування лікарського засобу в період вагітності або годування груддю протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування лікарського засобу, особливо на початку лікування, можуть виникати сонливість і погіршення психомоторних функцій (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Таким чином, враховуючи можливі побічні реакції з боку нервової системи, керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами слід заборонити на початку терапії протягом періоду, встановленого індивідуально в кожному конкретному випадку. Пізніше ступінь обмеження або заборони повинен бути визначений лікарем індивідуально.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
інгібітори МАО збільшують вираженість і подовжують антихолінергічний ефект препарату. Слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи лікарський засіб одночасно із седативними засобами, барбітуратами, снодійними, транквілізаторами, опіоїдними анальгетиками, трициклічними антидепресантами, атропіном, мускариновими парасимпатолітиками, оскільки можливе взаємне потенціювання ефектів.
Алкоголь збільшує вираженість депресивних ефектів препарату на ЦНС, отже, під час лікування препаратом слід уникати вживання алкогольних напоїв.
У разі застосування у поєднанні з ототоксичними препаратами ознаки ототоксичності можуть бути замасковані.
Антигістамінні препарати здатні пригнічувати шкірні реакції при тестуванні на алергію, тому прийом таких лікарських засобів слід припинити за кілька днів до запланованого тесту на алергію на шкірі.
Передозування
симптоми. Навмисне або випадкове передозування антигістамінних препаратів може мати летальний наслідок, особливо у немовлят та дітей. При передозуванні Супрастину розвиваються симптоми, подібні до інтоксикації атропіном: галюцинації, неспокій, атаксія, порушення координації рухів, атетоз, судоми. У дітей домінує стан збудження. Можуть також спостерігатися сухість у роті, розширення зіниць, припливи, синусова тахікардія, затримка сечі, лихоманка. У дорослих лихоманка і припливи спостерігаються не завжди; період збудження супроводжується судомами та постіктальною депресією. Крім того, можуть виникати кома і серцево-легеневий колапс, що протягом 2–18 год може призвести до летального наслідку.
Рекомендується моніторинг серцево-легеневої функції.
Лікування симптоматичне. Антидот невідомий.
Умови зберігання
при температурі не вище 25 °C.
Актуальна інформація
Супрастин (INN — хлоропірамін) ― антигістамінний препарат для системного застосування. Його діюча речовина ― хлоропіраміну гідрохлорид за хімічною будовою належить до класу етилендіамінів (Хаитов Р.М., 2002). Супрастин застосовується при широкому спектрі алергічних захворювань, включаючи алергічні кон’юнктивіт та риніт, кропив’янку, харчову та лікарську алергію, алергічні реакції на укуси комах. Окрім того, він може застосовуватися в комплексній терапії свербежу, контактного дерматиту, дермографізму та у складі комплексної терапії ангіоневротичного набряку Квінке й анафілактичного шоку.
Супрастин: неінфекційна епідемія алергічних захворювань
Значно зросла за останні десятиліття поширеність алергопатології. У ЄС ¼ дітей шкільного віку стикаються з алергічними захворюваннями (Munblit D. et al., 2017). Найбільш поширеними серед них є алергічний риніт (АР), алергічна БА, медикаментозна алергія та кропив’янка (Ferrer M., 2009).
Харчова алергія як мінімум на один продукт виявляється у 6–8% дітей віком до 3 років (Munblit D. et al., 2017). Анафілаксія ― це тяжка, небезпечна для життя генералізована реакція системної гіперчутливості. Її поширеність у ЄС становить 0,3%. У США ж анафілаксія, викликана їжею, є причиною 2000 госпіталізацій на рік та 200 летальних наслідків на рік. У педіатричній популяції їжа ― основна причина анафілактичних реакцій. Дуже часто відмічають співіснування харчової алергії та БА: у 4–8% дітей-астматиків виявляють харчову алергію, у більш ніж 1/3 дітей з харчовою алергією є БА (Munblit D. et al., 2017). Іншим поширеним алергічним захворюванням є АР. Він характеризується розвитком IgE-опосредкованого запалення, яке розвивається в результаті взаємодії з алергенами. Після розпізнавання специфічних IgE-антитіл Fc-рецепторами опасистих клітин або базофілами ці клітини виділяють гістамін, лейкотрієни, фактор активації тромбоцитів, таким чином запускаючи алергічний каскад за негайним типом. Основними симптомами АР є пароксизмальне чхання, ринорея та утруднення носового дихання. Виділяють цілорічний та сезонний АР (поліноз). Кількість хворих із АР налічує більше 500 млн у світі та 150 млн у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наприклад, у Японії захворюваність на АР збільшилася з 29,8% (1998 р.) до 39,4% (2008 р.) (Kawauchi H. еt al., 2019).
Супрастин: основні принципи фармакотерапії алергічних захворювань
Фармакотерапія займає важливе місце в контролі за симптомами алергічних захворювань. При цьому серед лікарських засобів особливе місце займають антимедіаторні препарати, тобто лікарські засоби, які інгібують секрецію та вивільнення медіаторів алергії. Основним таким медіатором є гістамін.
Гістамін ― це біогенний амін, вперше виділений з ріжок більше 100 років тому сером Генрі Дейлом (Sir Henry Dale) та співавторами. У подальшому вони здійснили ряд досліджень з вивчення його біологічної активності. Проте лише в 1927 р. С.Г. Бест (С.Н. Best), Г. Дейл (Henry Hallett Dale) із колегами виділили гістамін із зразків печінки та легень і встановили, що цей амін у нормі міститься в тканинах людського організму. Гістамін є важливим медіатором та нейротрансміттером. Він утворюється у багатьох тканинах людського організму, включаючи імунні клітини, слизову оболонку шлунка, ЦНС, гладкі м’язи, аферентні нерви, серце і т.д.
Гістамін бере участь у багаточисленних фізіологічних та патофізіологічних процесах, включаючи імунну відповідь, алергічні та запальні реакції, секрецію соляної кислоти, проліферацію клітин та загоєння ран, когнітивні функції, впливає на вивільнення інших нейротрансміттерів.
Гістамін реалізує свою дію через 4 типи рецепторів, пов’язаних із G-білком: H1, H2, H3 и H4 (Tatarkiewicz J. et al., 2019).
Дослідження, спрямовані на синтез антигістамінних препаратів, було розпочато незабаром після визначення ролі гістаміну в патогенезі алергічних реакцій у 1937 р. (Хаитов Р.М., 2002). У 1942 р. у клінічну практику був введений перший препарат ― фенбензамін. У подальшому були синтезовані нові сполуки і вже в другій половині 1940-х років антигістамінні препарати отримали значне поширення у терапії алергічних захворювань, таких як сінна лихоманка, АР та кропив’янка (Parsons M.E., Ganellin C.R., 2006). Блокатори Н1-гістамінових рецепторів поділяються більшістю експертів на 2 покоління. Представниками 1-го покоління є дифенгідрамін, хлоропірамін та ін. Вони мають коротку тривалість дії. Препарати 2-го покоління характеризуються більш довгою тривалістю дії та зазвичай приймаються 1 раз на добу. Представниками цього покоління є цетиризин, лоратадин та ін. Класифікування ж блокаторів Н1-гістамінових рецепторів на 3 покоління (представники 3-го покоління: фексофенадин, рупатадин та ін.) є суперечливим, немає чітких критеріїв розмежування 2-го та 3-го поколінь блокаторів Н1-гістамінових рецепторів (Kawauchi H. et al., 2019; Holgate S.T. et al., 2003).
Місце Супрастину в сучасній алергології
Для хлоропіраміну характерна виражена антигістамінна та М-холінолітична активність (є конкурентним антагоністом мускаринових рецепторів) (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Атопічний дерматит (АД) характеризується персистуванням алергічного процесу в шкірі. У його основі лежать IgE-залежні імунні механізми. У розвитку АД основну роль відводять генетичним факторам, але важливе значення мають і забруднення навколишнього середовища, порушення харчування, штучне вигодовування, захворювання матері під час вагітності, захворювання ШКТ. АД може поєднуватися з респіраторною алергією. Супрастин є одним з найбільш ефективних препаратів для лікування загострень АД. Саме наявність седативного ефекту забезпечує його клінічні переваги у випадках, коли АД супроводжується виснажливим шкірним свербежем, який посилюється вночі та порушує сон (Хаитов Р.М., 2002). Супрастин широко застосовується в лікуванні алергодерматозів. Застосування Супрастину також доцільне при холінергічній та неуточненій кропив’янці. Так, доведено, що при холінергічній кропив’янці підвищується експресія холінорецепторів у шкірі, що зумовлює високу ефективність Супрастину в терапії даного захворювання (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007). Інтенсивний свербіж при таких алергодерматозах, як екзема, хронічна кропив’янка, АД, призводить не лише до порушень сну, але й до розвитку неврозу, значно знижуючи якість життя таких пацієнтів. У всіх цих клінічних ситуаціях седативний ефект Супрастину дозволяє досягти більш вираженого клінічного покращення стану хворих, ніж при застосуванні неседативних антигістамінних препаратів (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Існує думка, що холіноблокуюча дія також важлива для купірування симптомів алергії. Вважається, що виділення ацетилхоліну та субстанції Р з пресинаптичних мембран нервових закінчень призводить до персистенції алергічного запалення в пізній фазі анафілактичної реакції та блокується Супрастином, на відміну від антигістамінних препаратів 2-го покоління.
На сьогодні рекомендується включати антигістамінні препарати в терапію БА пацієнтам із супутніми алергічними захворюваннями (наприклад АР). У той же час у результаті досліджень було встановлено, що антигістамінні препарати із холінолітичною дією при включенні їх у комплексні схеми терапії БА підвищують ефективність лікування, що пояснюється їх бронхорозширювальною дією. Також завдяки своєму М-холінолітичному ефекту Супрастин знижує гіперсекрецію мокротиння келихоподібними клітинами слизової оболонки бронхів (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Хлоропірамін також може застосовуватися для профілактики алергічних реакцій перед проведенням рентгенконтрастних досліджень. Окрім того, описана властивість препарату посилювати ефект анальгетиків та чинити протиблювотну дію, що дозволяє застосовувати його для премедикації перед проведенням ендоскопічних обстежень та хірургічних втручань (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Механізм дії хлоропіраміну полягає в блокаді Н1-гістамінових рецепторів. Додатково він є блокатором мускаринових рецепторів, які відповідають за парасимпатичну стимуляцію утворення секрету слизової оболонки носа та вазодилатацію. Супрастин проникає через ГЕБ, що забезпечує блокаду парасимпатичного каскаду у ЦНС. Завдяки цим властивостям Супрастин може застосовуватися в терапії ГРЗ. Так, він зменшує вираженість симптомів ринореї, набряку слизової оболонки носа та закладеності носа, чхання (Геппе Н.А. и соавт., 2009).
У дослідженнях було продемонстровано, що Супрастин сприяє зменшенню вираженості симптомів риніту, зниженню інтенсивності кашлю та болю в горлі, що зумовлено зменшенням утворення слизу в носовій порожнині та постназального затікання. Супрастин зменшував необхідність у застосуванні судинозвужувальних препаратів. За рахунок М-холіноблокуючого ефекту в терапії середнього отиту хлоропірамін зменшує набряк середнього вуха та слухової труби, покращуючи їх дренаж. При синуситах за рахунок зменшення набряку слизової оболонки носової порожнини та приносових синусів хлоропірамін відновлює природний дренаж синусів носа (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007).
Важливою перевагою препарату є те, що його ефект розвивається швидко та, виходячи із цього, Супрастин доцільно застосовувати в терапії алергічних реакцій негайного типу. Він дозволяє швидко купірувати симптоми АР, алергічного кон’юнктивіту, може застосовуватися в комплексній терапії набряку Квінке. При цьому різні форми випуску препарату (таблетки, ампули) дозволяють обрати спосіб введення, що відповідає конкретній клінічній ситуації (Андреев И., 2001). Проте у випадках пригнічення свідомості у хворого застосовувати антигістамінні препарати 1-го покоління слід з обережністю (Munblit D. et al., 2017).
Хлоропірамін: потенційні сфери застосування
На теперішній час досліджуються можливості застосування хлоропіраміну в онкології.
Взаємодія фокальної кінази адгезії (FAK) та рецептора 3 ендотеліального судинного фактору росту (VEGFR-3) являє собою ключовий механізм, що забезпечує виживання пухлинних клітин при метастазуванні. FAK — протеїнтирозинкіназа, яка забезпечує реалізацію механізмів адгезії та ангіогенезу при метастазуванні. Інгібування FAK та взаємодія VEGFR-3 — FAK може стати новим підходом у противораковій терапії. У дослідженнях in vitro на моделі раку молочної залози встановлено, що хлоропіраміну гідрохлорид інгібує взаємодію VEGFR-3 — FAK і активацію (фосфорилювання) VEGFR-3 та FAK. У дослідженні хлоропірамін викликав селективне інгібування росту пухлинної тканини та індукував апоптоз пухлинних клітин. Окрім того, при поєднаному застосуванні хлоропіраміну та доксорубіцину був зафіксований синергічний антипроліферативний ефект (Kurenova E.V. еt al., 2010). У подальших дослідженнях виявлено, що хлоропірамін додатково підвищує експресію гена — супресора пухлин (SASH1). Вважається, що підвищення експресії цього гена призводить до підвищеного рівня апоптозу ракових клітин у клітинних лініях раку молочної залози. У цілому дані досліджень свідчать про те, що низький рівень експресії SASH1 є негативною прогностичною ознакою при раку молочної залози. Фармакологічна індукція SASH1 за допомогою хлоропіраміну для лікування раку молочної залози потребує подальшого доклінічного та клінічного дослідження (Burgess J.T. еt al., 2016).
Супрастин: висновки
Супрастин ― антигістамінний препарат, що застосовується при широкому спектрі алергічних захворювань, у тому числі у складі комплексних схем терапії системних анафілактичних реакцій. Одним із суттєвих побічних ефектів при прийомі Супрастину є сонливість. Вона може проявлятися в різному ступені у різних пацієнтів, у той же час при призначенні даного препарату необхідно попередити пацієнта щодо можливого зниження швидкості реакцій та концентрації уваги. Супрастин не слід застосовувати водіям транспортних засобів або операторам механізмів, робота з якими потребує високої концентрації уваги та швидкості реакцій (Андреев И., 2001). При підборі протиалергічної терапії важливо також враховувати індивідуальну чутливість пацієнта до певного лікарського засобу (Морозова С.В., Лусс Л.В., 2007). Накопичений величезний досвід клінічного застосування Супрастину. Він має ряд клінічних переваг порівняно з препаратами 2-го покоління та на теперішній час все ще широко застосовується в алергології.