Опис
Фармакологічні властивості
фармакодинаміка. Прамірацетам — це ноотропний засіб, що покращує пам’ять та здатність до навчання. Механізм дії препарату визначений не повністю. Шляхом дії на холінергічні рецептори та метаболізм холіну прамірацетам стимулює активність нейронів. Прамірацетам не чинить пригнічувальної дії на центральну та не має жодного впливу на вегетативну нервову систему. Прамірацетам також чинить антидепресивну дію. Під час клінічних випробувань у пацієнтів із сенільною деменцією від легкого до середнього ступеня тяжкості прамірацетам підвищував концентрацію уваги, покращував здатність до навчання, запам’ятовування, орієнтації та іншу розумову діяльність.
Фармакокінетика. Дослідження фармакокінетики у людини показали, що препарат швидко та майже повністю всмоктується у ШКТ. Пік концентрації у плазмі крові досягається через 2–3 год. T½ — 4–6 год. Фармакокінетичні показники у пацієнтів літнього та молодого віку схожі. Однак разом зі зниженням кліренсу креатиніну зменшується кліренс прамірацетаму. Прамірацетам не зв’язується з білками плазми крові та виводиться головним чином із сечею у практично незмінному стані.
Показання
зниження здатності до концентрації уваги та розлади пам’яті дегенеративного або судинного характеру, особливо в осіб літнього віку.
Застосування
рекомендована доза становить 600 мг кожні 12 год. Загальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг/добу. Клінічно значущий ефект можна очікувати не раніше ніж через 4–8 тиж лікування.
Хворі літнього віку. Корекція дози непотрібна.
Хворі з нирковою недостатністю. При нирковій недостатності спостерігається затримка екскреції прамірацетаму. Клінічне значення уповільнення екскреції прамірацетаму при нирковій недостатності не визначене. Тому застосовувати препарат у хворих із нирковою недостатністю слід з обережністю, а в разі появи небажаних ефектів відмінити його, оскільки це може бути ознаками накопичення діючої речовини в організмі. Використання Прамістару при тяжкій нирковій недостатності протипоказане.
Протипоказання
підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини. Крововилив у мозок. Тяжка ниркова недостатність. Печінкова недостатність.
Побічна дія
з боку ШКТ: сухість у роті, нетримання калових мас, диспепсія, нудота, біль у верхній ділянці шлунка.
З боку метаболізму та харчування: погіршення апетиту.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: болючі спазми м’язів.
З боку нервової системи: запаморочення, тремор.
З боку психіки: дисфорія, сплутаність свідомості, безсоння, психомоторне збудження.
З боку нирок та сечовидільної системи: нетримання сечі.
Особливості застосування
у хворих із нирковою недостатністю спостерігається затримка екскреції прамірацетаму. Тому застосовувати препарат у хворих із нирковою недостатністю треба з обережністю. У разі появи небажаних ефектів необхідно відмінити його, оскільки ці реакції можуть бути ознаками накопичення діючої речовини в організмі.
Пірацетам як сполука одного фармакологічного класу із прамірацетамом впливає на агрегацію та функцію тромбоцитів, а також на інші показники гемостазу. Тому Прамістар слід з обережністю призначати одночасно з антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів, а також пацієнтам із порушеннями згортання крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування прамірацетаму у період вагітності або годування груддю протипоказане.
Діти. Дослідження серед дітей не проводили, тому препарат застосовувати дітям не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження щодо здатності впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводили. Однак серед побічних реакцій прамірацетаму зазначені запаморочення, психомоторне збудження, тремор та сплутаність свідомості. Тому пацієнти повинні бути попереджені про можливий вплив на здатність керувати транспортом та працювати з машинним обладнанням.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
взаємодії із серцевими глікозидами, ксантинами, антикоагулянтами та інгібіторами АПФ не було виявлено у пацієнтів, які приймали 600 мг прамірацетаму кожні 12 год.
У разі призначення хворим діючих речовин однієї фармакологічної групи з прамірацетамом (наприклад пірацетаму) одночасно з екстрактом щитовидної залози (Т3+Т4) спостерігалися сплутаність свідомості, дратівливість та розлади сну. За даними опублікованого простого сліпого дослідження у пацієнтів з тяжким рецидивуючим венозним тромбозом призначення пірацетаму (9,6 г/добу) не призводило до зміни дози аценокумаролу для досягнення необхідного значення міжнародного нормалізованого співвідношення 2,5–3,5. Але порівняно з дією тільки ацекумаролу додавання пірацетаму (9,6 г/добу) значно зменшувало агрегацію тромбоцитів вивільнення β-тромбоглобуліну, рівні фібриногену та факторів Віллєбранда (VIII:C, VIII:vW:Ag, VIII:vW:Rco), а також в’язкість крові та плазми.
Передозування
повідомлень про передозування немає. У разі значного перевищення рекомендованих терапевтичних доз слід проводити симптоматичну терапію.
Умови зберігання
при температурі не вище 30 °С.