Опис
Фенібут — це лікарський засіб, що широко застосовується в неврологічній практиці. Його достатньо часто призначають своїм пацієнтам неврологи, проте ще частіше — лікарі загальної практики — сімейної медицини. Фенібут (β-феніл-γ-аміномасляна кислота) є агоністом гамма-аміномасляної кислоти підтипу b (ГАМКb), котрий виявляє як анксіолітичну, так і ноотропну активність. Фенібут доступний з 1960-х років і продається без рецепта для лікування депресії, тривожних станів, посттравматичних стресових розладів у багатьох країнах. Хоча структурно він схожий на баклофен, інший агоніст ГАМКb-рецепторів та міорелаксант, що часто призначається, проте фенібут у 30 разів менш активний. Крім того, його механізм дії є аналогічним до такого габапентину, лікарського засобу, що широко застосовується в терапії невропатичного болю, Фенібут може знижувати активність потенціал-залежних кальцієвих іонних каналів. У звичайних дозах часто легше переноситься та має більш м’який ефект порівняно з іншими ГАМК-ергічними речовинами, такими як бензодіазепіни. Оскільки Фенібут має психостимулювальні, транквілізуючі, ноотропні та антиоксидантні властивості, він здається «паличкою-виручалочкою» в терапії багатьох неврологічних захворювань. Чи це так, наскільки він ефективний, безпечний, у яких випадках може бути показаний, а в яких слід бути обережним у застосуванні Фенібуту, спробуємо розібратися.
Історія створення
Фенібут було синтезовано в Росії в 1960-х роках на кафедрі органічної хімії Ленінградського педагогічного інституту ім. О.І. Герцена під керівництвом професора В.В. Перекаліна, а згодом його досліджували для застосування при багатьох станах, таких як слабкість, неспокій, депресія, безсоння та інші.
Відповідно до наказу від 18 грудня 1974 р. № 1126 Фенібут було додано в Державний реєстр лікарських засобів Міністерством охорони здоров’я СРСР. Дослідження, що були проведені в той час, показали, що за своєю дією він схожий на седативні засоби, проте в ході досліджень на тваринах продемонстрував меншу кількість побічних ефектів. На відміну від інших ГАМК-ергічних препаратів він не проявляв протисудомного ефекту при введенні стрихніну, коразолу чи при провокації судом електричним розрядом. До 1976 р. його ефективність вивчалася у більше ніж 1000 пацієнтів з неврологічними, психіатричними та хірургічними станами. Звичайна доза становила 300–500 мг 3 рази на добу. І.П. Неумивакін (1978) згадує, що Фенібут був доступний російським космонавтам під час польоту корабля «Союз-19» у 1975 р.
Фармакохімічні властивості
За хімічним складом фенібут — це β-феніл-γ-аміномасляної кислоти гідрохлорид. Фенібут є агоністом ГАМКb-рецепторів, проявляє анксіолітичну та ноотропну активність, що здебільшого пов’язана з його R-енантіомером. Також Фенібут викликає зниження активності потенціал-залежних кальцієвих каналів аналогічно до габапентину (Owen D.R. et al., 2016).
Після системного всмоктування Фенібут швидко проникає в мозок, нирки, печінку та виділяється із сечею. Період напіввиведення становить трохи більше 5 год, частина препарату виділяється із сечею в незміненому вигляді.
Дослідження і показання до застосування
Фенібут має широкі показання до застосування. Цей препарат пропонується включати в комплексну терапію серцево-судинних захворювань. Так, наприклад, він був досліджений у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією. Було виялено, що при додаванні фенібуту до антигіпертензивної терапії покращувалися циркадні ритми АТ і знижувалася варіабельність ритму серця при проведенні Холтерівського моніторингу (що пов’язано з нормалізацією активності вегетативної нервової системи). Також у чоловіків, що отримували Фенібут, покращувалися психоемоційні параметри, у них знижувалася тривожність (Князькова І.І. та ін., 2015).
В експериментах на кроликах препарат покращував процеси гальмування, зменшував та стабілізував час міжсигнальних реакцій, підвищував частоту серцевих скорочень та знижував частоту дихання у тварин у стресових ситуаціях. Фенібут прискорював відповідну реакцію на умовні подразники. Отже, при використанні ноотропів для нормалізації та покращення роботи ЦНС слід враховувати їх вплив не лише на когнітивні процеси, але й на соматичний стан (Зябліцева О.О. та ін., 2006). В експериментах на кроликах вплив препарату на тварину залежав від її індивідуально-типологічних особливостей. Найбільш сильний ефект проявлявся в активних кроликів, більш слабкий — у пасивних тварин (Зябліцева О.О. та ін., 2007). Ці дані потребують подальшого вивчення та спостереження залежності ефекту Фенібуту від особливостей нервово-психічної сфери у людини.
Розповсюдженим є застосування Фенібуту при різноманітних когнітивних дисфункціях, психологічному дискомфорті, що характеризуються гіперактивністю, синдромі дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дітей, енурезі, тіках, заїканні.
Дослідження показали зменшення вираженості основних симптомів СДУГ та покращення пам’яті та уваги (Чутко Л.С., 2018). Як показують дані електроенцефалографії (ЕЕГ), при прийомі Фенібуту у таких хворих нормалізується електрична активність мозку (Заваденко, 1997). Повідомляється також, що він може бути ефективним при тривожних станах та панічних розладах, у цьому випадку препарат може не лише покращити когнітивні функції, але й нівелювати чи зменшити основні прояви тривоги (Чутко Л.С., 2015). У Фенібуту не виявлено тератогенних чи ембріотоксичних ефектів та навіть були пропозиції щодо його застосування в терапії гестозів. Так, у дослідженні було показано, що препарат здатен зменшувати вираженість порушень з боку серцево-судинної системи при гестозах вагітних (Філлімонов В.Г. та ін., 1989).
Цей препарат також ефективний у терапії когнітивних порушень судинного генезу, він зарекомендував себе в терапії порушень пам’яті, зниження інтелектуальної та емоційної активності, для профілактики стресових станів перед очікуваними неприємними подіями чи лікувальними та діагностичними втручаннями. Також він проявляє нейропротективний ефект при ішемії. У дослідженнях показано, що Фенібутзначно зменшує больові відчуття при хронічному болю в шиї, пом’якшує емоційні порушення та зменшує порушення когнітивних функцій, що виникають в умовах дефіциту сну, може сприяти підвищенню фізичної витривалості.
Фенібут може покращити якість сну у осіб з хворобою Меньєра. Також ефективним є його впровадження у комплексну терапію заїкання, він зменшує прояви астенії, що характеризується слабкістю, втомлюваністю та неспокоєм у підлітків (Чутко Л.С., 2014).
В експериментах на щурах показано, що препарат зменшує пошкодження мітохондрій серця та головного мозку, що викликається стресом (Перфілова В.Н. та ін., 2017).
Фенібут також може бути рекомендований для профілактики головного болю напруги у дітей та підлітків. У проведеному дослідженні було показано, що призначення препарату призводить до позитивних змін у стані таких пацієнтів. У них були відмічені значне зниження частоти нападів головного болю напруги, зменшення тривалості й тяжкості окремих нападів. Під час терапії також відмічалися підвищення активності дітей, покращення їх сну та зниження рівня загальної тривожності (Шипілова О.М. та ін., 2017). Було досліджено ефективність препарату в терапії синдрому хронічної втоми у пацієнтів з супутньою цереброваскулярною недостатністю.
Лікарський засіб у таких хворих не лише зменшував прояви астенії, що оцінювали за допомогою MFI-20 (суб’єктивна шкала оцінки астенії), але й покращував емоційний стан пацієнтів, їх когнітивні функції. Для оцінки останніх у дослідженні було використано тест Шульте (один з найпопулярніших тестів для оцінки швидкості переключення уваги) (Воробйова О.В., 2017).
Препарат показав хорошу ефективність у лікуванні психогенного запаморочення у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. При застосуванні в поєднанні з бетагістином у таких хворих значно знижувалася вираженість запаморочення порівняно з пацієнтами, що отримували тільки бетагістин. Також хворі відмічали зменшення проявів неспокою, загальної слабкості, втомлюваності та головного болю за доброї переносимості препарату (Дума С.М. та ін., 2016). Під час вивчення такого симптому, як імпульсивність психоемоційних реакцій у підлітків зі СДУГ, було виявлено, що призначення препарату дозволяє досягти клінічного покращення у 63,3% пацієнтів (Чутко Л.С., 2016). Згідно з дослідженням, у дорослих пацієнтів Фенібут ефективний при епізодичному головному болю напруги, в останньому випадку він може бути рекомендований у складі комплексної терапії, наприклад з антидепресантами (Єсін О.Р. та ін., 2016).
Фенібут показаний для лікування не лише тривоги, він також застосовується в терапії алкогольної абстиненції, заїкання, безсоння.
У той же час є повідомлення про розвиток у деяких пацієнтів фізіологічної залежності від Фенібуту, що проявляється симптомами абстиненції при його відміні, це потребує подальшого вивчення (Brunner E. et al., 2017).
Англійські вчені в 2016 р. провели аналіз застосування Фенібуту без призначення лікаря. Було зроблено висновки, що препарат приймається без призначення лікаря у зв’язку з його анксіолітичними властивостями, та з тим, що особливістю його дії є розвиток ейфорії. У той же час є повідомлення про осіб, що приймали Фенібут та звернулися у відділення невідкладної допомоги в стані абстиненції чи сильної седації. І хоча не було зареєстровано жодного летального випадку, пов’язаного з Фенібутом, до нього може розвиватися толерантність, а також можуть виникати симптоми абстиненції при відміні препарату (Owen D.R. et al., 2016).
У західних країнах цей препарат продається в якості харчової добавки, що показана для анксіолізису, при депресії і з метою покращення когнітивних функцій. У США Фенібут не є схваленим FDA лікарським засобом, там його можна купити в якості ноотропної харчової добавки (як БАД) через інтернет-магазини. Також цей препарат не зареєстрований в ЄС чи Австралії.
На тепер мало досліджень присвячено вивченню токсичності Фенібуту, а також шляхів уникнення толерантності й синдрому відміни.
Зазвичай у якості терапії синдрому відміни пропонують баклофен.
У той же час сам препарат може застосовуватися для терапії звикання до засобів, що впливають на ГАМКb-рецептори. Фенібут пропонують включати в комплексну терапію гострої алкогольної інтоксикації з метою зменшення вираженості кардіотоксичного впливу алкоголю та для кардіопротекції (Перфілова В.І. та ін., 2006).
Протипоказання та заходи перестороги
Список протипоказань до застосування Фенібуту невеликий — це вагітність, період грудного вигодовування, гостра ниркова недостатність та всі випадки індивідуальних реакцій гіперчутливості до даного препарату.
Слід пам’ятати про можливу подразнювальну дію лікарського засобу на слизову оболонку ШКТ. Також рекомендується контролювати показники функції печінки та клінічний аналіз крові у пацієнтів, що тривало приймають Фенібут.
Є небезпека розвитку толерантності, звикання та синдрому відміни.
Особливо небезпечним в аспекті ризику розвитку несприятливих побічних ефектів, звикання й абстиненції є поєднання прийому Фенібуту з алкоголем.
Лікарі й пацієнти повинні знати, що існує ризик залежності від препарату, перш за все в разі його прийому у високих дозах у якості самолікування.
Розвиток гострої інтоксикації після прийому Фенібуту може викликати широкий спектр симптомів — від сильного збудження до летаргії. Така різноманітна відповідь може бути результатом індивідуальних особливостей метаболізму в осіб, що його приймали, та залежати від дози препарату.
При тривалому застосуванні Фенібуту може розвинутися синдром звикання, а підвищення дози може призвести до значних побічних ефектів. Крім того, різке припинення прийому препарату може мати наслідком абстиненцію, яка може бути серйозною проблемою і вимагати госпіталізації. Фізичні й психологічні симптоми абстиненції включають неспокій, збудження, зниження апетиту, депресію, когнітивні порушення, втому, запаморочення, серцебиття, безсоння, нудоту/блювання і тремор. Також є повідомлення про психотичні симптоми, такі як слухові/зорові галюцинації, марення (Ahuja T. et al., 2018).
Дозування
Препарат приймають перед їдою, усередину. Зазвичай для пацієнтів віком старше 14 років дози становлять від 250 до 500 мг за один прийом. Кратність прийому — три рази на добу. Не слід перевищувати разову дозу 750 мг, а для пацієнтів похилого віку не слід приймати більше 500 мг за один прийом. При хворобі Меньєра лікар може призначити більш високі дози препарату.
Курс лікування може становити залежно від стану пацієнта і рекомендацій лікаря від 2 до 6 тиж. Дітям віком старше 8 років Фенібут застосовують у дозі 750 мг на добу, розділеній на три прийоми порівну.
Висновки
Ефективність Фенібуту при широкому спектрі патологічних станів не підлягає сумніву. Проте до даного препарату слід ставитися так само, як і до інших ГАМК-ергічних засобів, оскільки в разі його передозування може спостерігатися значне погіршення стану, а також седативний ефект, при щоденному прийомі протягом тривалого часу існує ризик розвитку залежності з наступною абстиненцією при його відміні. У звичайних дозах Фенібут часто легше переноситься і має більш м’яку дію порівняно з іншими ГАМК-ергічними речовинами, такими як бензодіазепіни. У літературі щодо препарату описано широкий спектр застосування, але необхідно пам’ятати, що багато терапевтичних ефектів не мають достатніх підтверджень і потребують подальшого вивчення.