Опис
Фармакологічні властивості
фармакодинаміка. Дезлоратадин є селективним блокатором периферичних гістамінових Н1-рецепторів, який не спричиняє седативного ефекту. Дезлоратадин — первинний активний метаболіт лоратадину.
Після перорального застосування дезлоратадин селективно блокує периферичні Н1-гістамінові рецептори, оскільки препарат майже не проникає крізь ГЕБ. Численні дослідження показали, що, крім антигістамінної дії, дезлоратадин чинить протиалергічну та протизапальну дію. Встановлено, що дезлоратадин пригнічує каскад різних реакцій, які лежать в основі розвитку алергічного запалення, а саме:
- виділення прозапальних цитокінів, включаючи ІL-4, ІL-6, ІL-8, ІL-13;
- виділення прозапальних хемокінів, таких як RANTES;
- продукцію супероксидного аніону активованими поліморфноядерними нейтрофілами;
- адгезію і хемотаксис еозинофілів;
- експресію молекул адгезії, таких як Р-селектин;
- IgE-залежне виділення гістаміну, простагландину D2 і лейкотрієну С4;
- гострий алергічний бронхоспазм та алергічний кашель у ході досліджень на тваринах.
Безпека застосування дезлоратадину у дітей була продемонстрована у 3 клінічних дослідженнях. Препарат застосовували у дітей віком 6 міс–11 років, яким було необхідне проведення антигістамінної терапії, у добовій дозі 1 мг (вікова група 6–11 міс), 1,25 мг (вікова група 1–5 років) або 2,5 мг (вік 6–11 років). Лікування переносилося добре, що було підтверджено результатами клінічних лабораторних досліджень, станом життєво важливих функцій організму та даними ЕКГ (включаючи довжину інтервалу Q–T).
Під час клінічних досліджень щоденне застосування препарату дезлоратадин у дозі до 20 мг протягом 14 днів не супроводжувалося статистично значущими клінічними змінами з боку серцево-судинної системи. У ході клініко-фармакологічного дослідження застосування дезлоратадину 45 мг/добу (у 9 разів вище терапевтичної дози) протягом 10 днів не спричинило подовження інтервалу Q–T.
Дезлоратадин майже не проникає крізь ГЕБ. При застосуванні рекомендованої дози 5 мг частота сонливості не перевищувала таку в групі плацебо. У ході клінічних досліджень дезлоратадин не впливав на психомоторну функцію при прийомі дози до 7,5 мг.
Крім прийнятого поділу алергічного риніту на сезонний та цілорічний, за тривалістю симптомів алергічний риніт можна також альтернативно класифікувати на інтермітуючий та персистуючий. Інтермітуючий алергічний риніт визначається як наявність симптомів протягом менше 4 днів на тиждень або менше 4 тиж. У разі персистуючого алергічного риніту симптоми відмічають впродовж 4 днів або більше на тиждень чи впродовж періоду, що перевищує 4 тиж.
Клінічна ефективність дезлоратадину при лікуванні сезонного алергічного риніту була продемонстрована в 4 плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях із застосуванням багаторазових доз.
Дезлоратадин ефективно полегшує тяжкість перебігу сезонного алергічного риніту з урахуванням сумарного показника щодо оцінки якості життя при ринокон’юнктивіті. Максимальне покращання відзначалося у пунктах опитувальника, пов’язаних з практичними проблемами і щоденною діяльністю, які обмежували симптоми.
У пацієнтів з алергічним ринітом дезлоратадин ефективно усував такі симптоми: чхання, виділення з носа та свербіж, а також подразнення очей, сльозотеча та почервоніння, свербіж піднебіння.
Хронічну ідіопатичну кропив’янку вивчали у клінічній моделі з умовами кропив’янки. Оскільки викид гістаміну є причинним фактором при всіх формах кропив’янки, очікується, що дезлоратадин буде ефективно зменшувати вираженість симптомів при інших формах кропив’янки, крім хронічної ідіопатичної кропив’янки. У двох плацебо контрольованих 6-тижневих дослідженнях за участю пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив’янкою дезлоратадин ефективно зменшував вираженість свербежу і зменшував кількість та розмір уртикарії до кінця першого інтервалу дозування. У кожному дослідженні ефект тривав протягом 24-годинного інтервалу дозування. Зменшення вираженості свербежу на більше ніж 50% відзначалося у 55% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, порівняно з 19% пацієнтів, які приймали плацебо. Прийом препарату не чинить істотного впливу на сон та денну активність.
Фармакокінетика. Всмоктування. Дезлоратадин починає визначатися в плазмі крові протягом 30 хв після прийому препарату. Дезлоратадин ефективно контролює симптоми впродовж 24 год. Дезлоратадин добре всмоктується. Cmax дезлоратадину в плазмі крові досягається у середньому через 3 год, Т½ становить у середньому 27 год. Ступінь кумуляції дезлоратадину відповідає його Т½ (близько 27 год) і кратності застосування (1 раз на добу). Біодоступність дезлоратадину була пропорційна дозі в діапазоні 5–20 мг.
У фармакокінетичному дослідженні, в якому демографічні дані пацієнтів можна було порівняти із загальною популяцією з сезонним алергічним ринітом, у 4% учасників виявлена вища концентрація дезлоратадину. Ця кількість може варіювати залежно від етнічної приналежності. Cmax дезлоратадину була приблизно в 3 рази вища через близько 7 год, термінальний Т½ становив близько 89 год. Профіль безпеки цих пацієнтів не відрізнявся від профілю у загальній популяції.
Розподіл. Дезлоратадин помірно (83–87%) зв’язується з білками плазми крові. При застосуванні дезлоратадину в дозі 5–20 мг 1 раз на добу протягом 14 днів ознак клінічно значущої кумуляції препарату не виявлено.
Біотрансформація. Низька швидкість метаболізму дезлоратадину відмічена у близько 8% суб’єктів, у яких виявлено значне підвищення рівня препарату в плазмі крові та подовження Т½. Поширеність випадків уповільнення метаболізму може бути зумовлена расовою приналежністю. Цей факт вважається наразі клінічно нерелевантним.
При проведенні перехресних порівняльних досліджень з однаковою дозою дезлоратадину було виявлено біоеквівалентність препарату у формі таблеток і сиропу.
У фармакокінетичних дослідженнях у педіатричній популяції було виявлено, що показники AUC і Cmax дезлоратадину (при застосуванні у рекомендованих дозах) можуть бути прирівняні до таких у дорослих, які приймали дезлоратадин у формі сиропу в дозі 5 мг.
Результати досліджень показали, що дезлоратадин не пригнічує CYP 3A4 чи CYP 2D6 та не є ні субстратом, ні інгібітором Р-глікопротеїду.
Виведення. У дослідженні одноразового прийому дезлоратадину в дозі 7,5 мг прийом їжі (жирний висококалорійний сніданок) не впливає на фармакокінетику дезлоратадину. Також встановлено, що грейпфрутовий сік не впливає на фармакокінетику дезлоратадину.
Показання
для усунення симптомів, пов’язаних з:
– алергічним ринітом, таких як чхання, виділення із носа, свербіж, набряк та закладеність носа, а також свербіж та почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння та кашель;
– кропив’янкою, таких як свербіж та висип.
Застосування
таблетки. Дорослим та дітям віком від 12 років: 1 таблетка 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі з метою усунення симптомів алергічного риніту (включаючи інтермітуючий та персистуючий алергічний риніт) та кропив’янки.
Лікування інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тиж) слід здійснювати з урахуванням історії хвороби пацієнта до усунення симптомів та може бути поновлене при їх повторній появі.
При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тиж) необхідно продовжувати тривале лікування упродовж усього періоду контакту з алергеном.
Сироп. Приймати внутрішньо незалежно від прийому їжі.
Діти віком:
6–11 міс: по 2 мл сиропу (1 мг дезлоратадину) 1 раз на добу;
1–5 років: по 2,5 мл сиропу (1,25 мг дезлоратадину) 1 раз на добу;
6–11 років: по 5 мл сиропу (2,5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.
Дорослі та підлітки віком від 12 років: 10 мл сиропу (5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.
Для правильного відмірювання дози сиропу слід використовувати вкладений в пачку дозувальний пристрій (піпетка-дозатор, яка має мірні поділки від 0,5 до 2,5 мл).
Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання.
Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тиж) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити після повторної їх появи.
При персистувальному алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тиж) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.
Протипоказання
підвищена чутливість до дезлоратадину, будь-якого допоміжного компонента препарату або лоратадину.
Побічна дія
зазвичай дезлоратадин добре переноситься, але іноді можливе виникнення побічних ефектів.
Алердез, таблетки: найчастіше повідомляли про такі побічні ефекти, як підвищена втомлюваність, сухість у роті та головний біль.
Діти. У клінічних дослідженнях за участю підлітків віком 12–17 років найбільш розповсюдженим побічним ефектом був головний біль. Існує ризик психомоторної гіперактивності (аномальної поведінки), пов’язаної із застосуванням дезлоратадину (що може виявлятися у вигляді злості та агресії, а також збудження).
Метаболічні розлади та порушення трофіки: підвищення апетиту.
Психічні розлади: галюцинації.
Нервова система: запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність, судоми, головний біль.
Серцево-судинна система: тахікардія, відчуття серцебиття, подовження інтервалу Q–T, суправентрикулярна тахіаритмія, (сироп також — брадикардія).
ШКТ: сухість у роті, діарея, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія.
Гепатобіліарна система: підвищення активності печінкових ферментів, рівня білірубіну в плазмі крові, гепатит, жовтяниця.
Скелетно-м’язова система та сполучна тканина: міалгія.
Імунна система: реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію, набряк Квінке, задишку, свербіж, висип, кропив’янку).
Шкіра та підшкірна клітковина: реакції фоточутливості.
Загальні порушення: підвищена втомлюваність, астенія, (сироп також — підвищення температури тіла).
Дослідження: збільшення маси тіла.
Особливості застосування
дезлоратадин не призначений для лікування анафілактичної реакції. Пацієнтам, у яких розвинулася гостра кропивʼянка як частина анафілактичної реакції разом з респіраторними та/або серцево-судинними симптомами, слід негайно звернутися за екстреною медичною допомогою.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю прийом дезлоратадину слід здійснювати під контролем лікаря.
Дезлоратадин слід призначати з обережністю пацієнтам з нападами судом в особистому або сімейному анамнезі. Головним чином це стосується маленьких дітей, які можуть бути більш чутливими до розвитку нового нападу судом під час лікування дезлоратадином. Лікар має ухвалити рішення щодо припинення лікування дезлоратадином пацієнтів, у яких під час застосування препарату відмічали напад судом.
У дітей віком до 2 років алергічний риніт особливо важко відрізнити від інших форм риніту. Слід звернути увагу на відсутність інфекцій верхніх дихальних шляхів або структурних аномалій з урахуванням анамнезу, наявних симптомів, фізикального огляду, результатів відповідних лабораторних досліджень та алергологічного обстеження.
Препарат у формі сиропу містить сорбіт, тому його не слід застосовувати у пацієнтів з вродженою непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або сахараза-ізомальтазною недостатністю. Також препарат містить барвник «жовтий захід FСF», який може спричиняти алергічні реакції.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека застосування дезлоратадину у вагітних не встановлена, тому не рекомендується застосовувати його в період вагітності.
Дезлоратадин проникає в грудне молоко, тому жінкам, які годують груддю, застосовувати його не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнтів слід поінформувати, що у дуже рідких випадках можливе виникнення сонливості, що може вплинути на їх здатність керувати автомобілем та складною технікою.
Діти. Ефективність і безпека застосування дезлоратадину у дітей віком до 6 міс не встановлені. Препарат не рекомендується призначати дітям віком до 6 міс для лікування хронічної ідіопатичної кропив’янки та дітям віком до 12 міс для лікування алергічного риніту.
Ефективність та безпека застосування таблеток Алердез у дітей віком до 12 років не встановлені. Існують обмежені дані клінічних досліджень застосування таблеток дезлоратадину у підлітків віком 12–17 років (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
клінічно значущих змін у плазмовій концентрації дезлоратадину при неодноразовому одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, флуоксетином, циметидином не виявлено.
У зв’язку з тим що фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, не встановлений, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами повністю виключити неможливо.
Дезлоратадин не посилює негативних ефектів етанолу на психомоторні функції.
Їжа (жирний висококалорійний сніданок) або грейпфрутовий сік не впливають на розподіл дезлоратадину.
У даних клініко-фармакологічних досліджень при застосуванні препарату разом з алкоголем не відзначалося посилення негативного впливу етанолу на психомоторну функцію. Однак у постреєстраційний період відмічали випадки непереносимості алкоголю та алкогольної інтоксикації під час застосування препарату. Тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні алкоголю у період лікування дезлоратадином.
Вплив на результати досліджень. Застосування дезлоратадину необхідно припинити приблизно за 48 год до проведення шкірних проб, оскільки антигістамінні препарати можуть запобігати виникненню чи зменшувати вираженість позитивних дерматологічних реакцій на подразники.
Передозування
у разі передозування вжити стандартних заходів, спрямованих на видалення неабсорбованої активної речовини, застосувати симптоматичне та підтримувальне лікування.
При застосуванні дезлоратадину у дозах до 45 мг (що у 9 разів перевищує рекомендовані) у ході клінічних досліджень у дорослих і підлітків клінічно значущих ефектів не виявлено.
Дезлоратадин не виводиться шляхом гемодіалізу; можливість його виведення шляхом перитонеального діалізу не встановлена.
Умови зберігання
в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.