Гропринозин®-Ріхтер, сироп, 250 мг/5 мл, 150 мл
Gedeon Richter, Польща

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Гропринозин-Ріхтер — противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. Препарат нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т1-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигеноактивних клітинах.

Інозин пранобекс моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію CD8 і CD4, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та додаткових поверхневих маркерів компліменту. Інозин пранобекс посилює синтез інтерлейкіну-1 та синтез інтерлейкіну-2, регулюючи експресію рецепторів інтерлейкіну-2. Інозин пранобекс суттєво підвищує секрецію ендогенного ?-інтерферону та зменшує продукування інтерлейкіну-4 в організмі. Інозин пранобекс посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інозин пранобекс пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини та пригнічує приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального застосування інозин пранобекс швидко та повністю (?90%) всмоктується у ШКТ і потрапляє в кров.

Розподіл. При застосуванні препарату та його компонентів у тварин мічений радіоізотопами матеріал виявляли в таких органах (в порядку зниження специфічної активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, яєчка, підшлункова залоза, мозок та скелетні м’язи.

Метаболізм. При пероральному застосуванні у людей 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу виявляли такі рівні у плазмі крові 1-диметиламіно-2-пропанолу і 4-ацетиламідобензойної кислоти відповідно: 3,7 мкг/мл (2 год) та 9,4 мкг/мл (1 год). У ході відомих клінічних досліджень дозової переносимості встановлено, що пікове післядозове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму інозину має нелінійний характер і може варіювати у межах 10% протягом 1–3 год.

Виведення. Добова екскреція з сечею 4-ацетиламідобензойної кислоти та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при щоденному застосуванні 4 г препарату становила приблизно 85% прийнятої дози. 95% радіоактивного 1-диметиламіно-2-пропанолу в сечі виявляли у вигляді незміненого 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту (N-оксиду). Т_? становить 3,5 год для 1-диметиламіно-2-пропанолу та 50 хв — для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для 1-диметиламіно-2-пропанолу і орто-ацилглюкуронід для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Оскільки інозин метаболізується шляхом пуринової деградації до сечової кислоти, експериментальні дослідження з міченим радіоізотопами інозином пранобексом за участю людей є неінформативними. У тварин до 70% введеного інозину пранобексу може виводитися із сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта — у вигляді звичайних метаболітів — ксантину та гіпоксантину.

Біодоступність. Визначення в сечі за умов рівноважного стану 4-ацетамідобензойної кислоти та її метаболіту становило >90% очікуваних значень р-ну. Визначення 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту становило >76%. Плазмові значення AUC 1-диметиламіно-2-пропанолу були ?88%, 4-ацетамідобензойної кислоти — ?77% .

Показання

– вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу 1-го і 2-го типу, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна — Барр, вірусом кору, вірусом паротиту, в тому числі у хворих з імунодефіцитними станами;

– вірусні респіраторні інфекції;

– папіломавірусні інфекції шкіри та слизових оболонок;

– гострокінцеві кондиломи, папіломавірусна інфекція вульви, вагіни та шийки матки (у складі комплексної терапії);

– гострий вірусний енцефаліт (у складі комплексної терапії); вірусні гепатити (у складі комплексної терапії);

– підгострий склерозивний паненцефаліт (у складі комплексної терапії).

Застосування

препарат застосовувати перорально.

Добова доза залежить від маси тіла, перебігу і тяжкості хвороби, стану хворого.

Добову дозу слід розподілити рівномірно на прийоми протягом доби.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), зазвичай 3 г/добу (20 мл сиропу 3–4 рази на добу). Максимальна добова доза для дорослих — 80 мл сиропу або 8 таблеток по 500 мг (4 г інозину пранобексу).

Діти віком від 1 року: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), рівномірно розподілена на 3–4 прийоми згідно з нижченаведеною таблицею:

*Щоб відміряти дозу, слід використовувати пристрій для дозування з мірною шкалою, який міститься в упаковці.

Тривалість лікування

Гострі захворювання. При захворюваннях з короткочасним перебігом курс лікування становить 5–14 днів. Після зниження вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше, залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом. Лікування слід продовжувати протягом 1–2 тиж після зменшення вираженості симптомів захворювання або довше, залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Рецидивні захворювання. На початковій стадії лікування дотримуються тих самих рекомендацій, що у разі гострих захворювань. У ході підтримувальної терапії дозу можна знизити до 500–1000 мг/добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої у разі гострих захворювань, і слід продовжувати приймати цю дозу протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів за необхідності, залежно від стану хворого, за рекомендацією лікаря.

Хронічні захворювання. Препарат призначати у добовій дозі 50 мг/кг маси тіла відповідно до наступних схем: безсимптомні захворювання — приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів; захворювання з помірно вираженими симптомами — приймати протягом 60 днів із перервою 30 днів; захворювання з тяжкими симптомами — приймати протягом 90 днів із перервою 30 днів.

Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для подовження терапії.

При інфекціях, спричинених вірусом папіломи людини (зовнішні генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки) застосовувати по 3 г/добу протягом 14–28 днів як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії, або хірургічного лікування відповідно до наступних схем:

— для лікування пацієнтів групи низького ризику (пацієнти з нормальним імунітетом або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) препарат застосовувати протягом 14–28 днів до досягнення максимальної ерадикації вірусу, потім слід зробити перерву на 2 міс. Курс лікування можна повторювати із застосуванням тієї ж дози, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров’я пацієнта та показань для продовження терапії;

— для лікування пацієнтів групи високого ризику* (пацієнти з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) препарат застосовувати 5 днів на тиждень послідовно 1–2 тиж на місяць протягом 3 міс. Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров’я пацієнта та показань для подовження терапії.

*Фактори високого ризику у пацієнтів із рецидивами або дисплазією шийки матки, або папіломавірусною інфекцією геніталій, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

– імунодефіцит, спричинений наявністю в анамнезі хронічних чи рецидивуючих інфекцій або захворювань, що передаються статевим шляхом; хіміотерапією; хронічним алкоголізмом;

– тривале застосування пероральних контрацептивів (від 2 років);

– рівень фолатів в еритроцитах <660 нмоль/л;

– кілька статевих партнерів або зміна постійного статевого партнера;

– часті вагінальні статеві контакти (?2–6 разів на тиждень) або анальний секс;

– атопія (спадкова схильність до підвищеної чутливості);

– погано контрольований цукровий діабет;

– тютюнопаління;

– папіломавірусна інфекція геніталій, яка триває >2 років або має ?3 рецидиви в анамнезі;

– негативний анамнез шкірних бородавок у дитинстві.

При підгострому склерозивному паненцефаліті добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 3–4 г/добу, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для продовження терапії.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, подагра, гіперурикемія.

Побічна дія

єдиною постійною побічною реакцією під час лікування інозином пранобексом дорослих і дітей є тимчасове підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, які повертаються до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.

Частота випадків побічних реакцій визначається так: часто (?1/100 до <1/10); нечасто (?1/1000 до <1/100); дуже рідко (?1/10 000); невідомо (не може бути оцінено за відсутності даних).

Дуже часто

Лабораторні дослідження: підвищення рівня сечової кислоти у крові, підвищення рівня сечової кислоти у сечі.

Часто

Лабораторні дослідження: підвищення рівня азоту сечовини у крові, підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази у крові.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж.

З боку ШКТ: блювання, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку опорно-рухового апарату та м’язів: артралгія (біль у суглобах).

Нечасто

З боку органів ШКТ: діарея, запор.

З боку нервової системи: сонливість, розлади сну.

Психічні розлади: знервованість.

З боку сечовидільної системи: поліурія (збільшення об’єму сечі).

Протягом постмаркетингового дослідження зареєстровані побічні реакції, частоту виникнення яких неможливо встановити за наявними даними:

з боку ШКТ: біль у животі (у верхній ділянці живота);

з боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіперчутливість, кропив’янка;

з боку нервової системи: запаморочення;

з боку шкіри і підшкірної клітковини: еритема.

Особливості застосування

оскільки під час лікування препаратом Гропринозин-Ріхтер можливе тимчасове підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, особливо у чоловіків та пацієнтів літнього віку, препарат протипоказано застосовувати хворим на подагру, гіперурикемію, а також потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із сечокам’яною хворобою та зі зниженою функцією нирок. При застосуванні препарату >3 міс доцільно щомісяця перевіряти лабораторні показники функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти у сироватці крові, проводити аналіз крові.

У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У цьому разі терапію препаратом Гропринозин-Ріхтер слід припинити.

При тривалому застосуванні препарату існує ризик розвитку нефролітіазу.

Допоміжні речовини препарату. Лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).

Лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, містить цукрозу. Пацієнти з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози–галактози або недостатності сахарази–ізомальтази, не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

В 1 мл лікарського засобу Гропринозин-Ріхтер, сироп, міститься 650 мг цукрози. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Контрольовані дослідження стану плода та порушення фертильності у людей відсутні. Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат у період вагітності чи годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами не досліджували. Однак пацієнтам слід враховувати, що препарат може спричинити запаморочення чи інші побічні реакції з боку нервової системи (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Діти. Лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, застосовують дітям віком від 1 року.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

не слід застосовувати препарат одночасно з імунодепресантами. З обережністю слід призначати препарат з інгібіторами ксантиноксидази або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, тіазидними діуретиками (такими як гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (такими як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).

Інозин пранобекс не слід застосовувати під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на очікуваний терапевтичний ефект у зв’язку з особливостями фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії).

При одночасному застосуванні з азидотимідином підвищується утворення нуклеотиду внаслідок підвищення біодоступності азидотимідину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини.

Передозування

про випадки передозування не повідомлялося. Передозування може спричинити підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C. Не охолоджувати, не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.