Суфер, розчин для внутрішньовенних ін'єкцій, ампули 5 мл, 20 мг/мл, №5
Юрія-Фарм, Україна

Загальна інформація

Застосування пероральних форм заліза буває недостатньо ефективним через погану переносимість, низький комплаєнс або негативну взаємодію препаратів з іншими лікарськими засобами, що зменшують відповідь пацієнта на терапію. Не допомагає традиційне лікування також у випадках, коли у хворого відзначають стан, що супроводжується хронічною нестачею заліза (через зниження рівня еритропоетину, при значному уремічному навантаженні та ін.) або масивними крововтратами (акушерськими, післяопераційними). Також приводом для застосування парентеральної терапії є аутодонорство перед операцією і корекція анемії при наявності протипоказань до переливання еритроцитарної маси, анемічні стани, які супроводжують хвороби травного тракту, хронічну ниркову недостатність та ін. Важливим фактором, що провокує виникнення дефіциту заліза, є системні реакції запального характеру, які супроводжуються виділенням IL-6, С-реактивного білка і фактора некрозу пухлин (Маковецька М., 2015; Зайченко А.В., Литкін Д.В., 2015).

Для таких випадків на світовому фармацевтичному ринку існують кілька форм препаратів для парентерального застосування, зокрема: заліза глюконат, заліза карбоксимальтозат, заліза сахарат і заліза декстран. В Україні вони представлені останніми трьома лікарськими формами, як для внутрішньом’язового, так і внутрішньовенного введення. Більш швидкий ефект від введення настає при застосуванні в/в форм (заліза сахарат). Внутрішньом’язове ж введення заліза загрожує можливим розвитком анафілаксії й саркоми сідничного м’яза (Зайченко А.В., Литкін Д.В., 2015).

Суфер, заліза (ІІІ) гідроксид сахарозний комплекс — антианемічний препарат для парентерального введення, який застосовується при дефіциті заліза в умовах, коли пацієнту протипоказане лікування пероральними формами препаратів заліза. Препарат Суфер також показаний для швидкого досягнення рекомендованих рівнів заліза і при залізодефіцитній анемії на тлі запальних захворювань травного тракту (виразки шлунка, хвороби Крона, неспецифічному виразковому коліті). Важливою фармакокінетичною особливістю препарату є здатність заліза із сахарозного комплексу зв’язуватися з транспортером трансферином і повністю використовуватися для еритропоезу. Також важливим є високий профіль безпеки препарату, що дозволяє застосовувати його в акушерській практиці.

Залозодефіцитна анемія: клінічна картина

Залізодефіцитна анемія характеризується зниженням концентрації гемоглобіну нижче рівня норми 130 г/л, для жінок у період менопаузи —120 г/л. Розрізняють вроджену і набуту анемію, зумовлену крововиливом (гострим і хронічним), порушенням кровотворення, гемолізом, наявністю хронічного захворювання, що супроводжується гемолізом. Анемія зазвичай проявляється симптомами з боку центральної нервової системи (слабкістю, депресією, порушенням когнітивної функції), системи травлення (анорексією, нудотою), судин (блідістю шкіри і шкірних покривів, низькою температурою шкіри), імунної системи (порушенням функції Т-клітин і макрофагів), кардіореспіраторної системи (диспное, тахікардією, фібриляцією, гіпертрофією міокарда, збільшенням пульсового тиску, фракції викиду, ризиком серцевої недостатності), статевої системи (порушенням менструального циклу і зниженням лібідо).

З боку шлунково-кишкового тракту спостерігається атрофія слизової оболонки стравоходу, атрофічний гастрит, дисфагія. Також можливі слабкість сфінктера сечового міхура. Можливі такі прояви: пристрасть до певних запахів (бензин, гума, ацетон і т.д.), спотворення смаку, сидеропенічна міокардіодистрофія, імунні порушення, функціональна недостатність печінки з гіпоальбумінемією, гіпопротромбінемією, гіпоглікемією. Порушення менструального циклу (менорагія, олігоменорея), сидеропенічний субфебрилітет.

Терапія анемії включає три етапи: корекцію дефіциту заліза, відновлення його запасів, підтримання показників обміну заліза в цільових межах. Реалізувати цю програму можна шляхом зміни аліментарної поведінки, застосовуючи таблетоване, а в описаних вище випадках — парентеральне залізо. Зокрема, лікарі рекомендують застосовувати ці препарати в добовій дозі 60–200 мг, тривалість курсу — 1–5 міс.

Властивості й особливості препарату Суфер

Суфер ? заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс середньої стабільності з Т_? близько 6 ч. Комплекс нагадує плазмовий феритин з більш низькою імуногенністю. Транспорт такого заліза відбувається шляхом перенесення його в ретикулоендотеліальну систему, печінку, нирки і кістковий мозок. При цьому залізо виявляють у кістковому мозку вже через 5 хв після введення і не визначають у головному мозку і нирках (Langstrom B. et al., 1999). Оскільки залізо швидко метаболізується під час повільного введення, його практично неможливо виявити у вільному кровотоці. З огляду на стабільність заліза (III) гідроксид сахарозного комплексу препарати цієї групи вважаються відносно безпечними, з низькою ймовірністю розвитку анафілактоїдних реакцій через відсутність біологічних складових. Препарат добре переноситься, не викликаючи побічних ефектів з боку печінки (Wall G. еt al., 2019).

Для забезпечення максимальної безпеки препарату рекомендовано застосовувати його виключно за наявності показань, а також обов’язково проводити тестове введення лікарського засобу. Також важливо не перевищувати дефіцит заліза, який розраховують за спеціальною формулою (Тарасова І.С., Чернов В.М., 2014).

Препарат Суфер можна рекомендувати при акушерських кровотечах, що призводять до анемії. В одному з досліджень порівнювали склад грудного молока 10 жінок з післяпологовою анемією, яким вводили заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс в одноразовій дозі 100 мг, з контрольною групою, у якій жінкам нічого не вводили. Достовірної різниці виявлено не було. Також не виявили несприятливих реакцій у немовлят 104 жінок з післяпологовою анемією, 78 з яких отримали 300 мг заліза сахарату протягом 3 днів (Breymann C. et al., 2007; Giannoulis C. et al., 2009).

У рандомізоване контрольоване дослідження були включені 112 жінок з рівнем гемоглобіну в межах 70–110 г/л і плазмовим феритином <15 нг/мл. У 1-й групі вводили 200 мг заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс, у 2-й групі (порівняння) — таблетовану форму стеарилфумарат заліза 200 мг/добу. У 55% учасників, яким вводили препарат в/в (1-ша група) відзначали поліпшені показники гемоглобіну більш ніж на 20 г/л у порівнянні тільки з 11% в групі пероральної терапії (2-га група). 48% пацієнтів у 1-й групі продемонстрували підвищення рівня феритину в межах 51–100 нг/мл у порівнянні з показником до 3,5% у 2-й групі (Bhavi S.B., Jaju P.B., 2017).

В експериментальних дослідженнях на тваринах було продемонстровано здатність заліза (III) гідроксид сахарозного комплексу нормалізувати активність мітохондріального ланцюга перенесення електронів і клітинного рівня АТФ як життєво важливих факторів при отруєнні лужною фосфатазою (Solgi R. еt al., 2015).

Експериментальні дані свідчать про те, що ін’єкція заліза (III) гідроксид сахарозного комплексу, що застосовується в якості монотерапії або в комбінації з іншими прооксидантами, може викликати «ниркову предкондиціонність (підготовленість)», частково шляхом підвищення рівня цитопротективного феритину. Проте швидкість, ступінь, склад (важкі й легкі ланцюги) і зміни феритину в нирках після введення заліза (III) гідроксид сахарозного комплексу людям ще належить визначити. Для вирішення цих проблем здоровим добровольцям і пацієнтам із ХХН 3–4-ї стадії вводили одноразово заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс у дозах 120, 240 або 360 мг. Плазмовий феритин вимірювали через 0–8 днів після ін’єкції як загальний показник генерації феритину. Плазмовий феритин служив «біомаркером» вироблення феритину нирками. Заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс викликав швидке (<2 ч) дозозалежне підвищення феритину в плазмі крові у всіх пацієнтів, досягаючи піку в 3–5-кратному розмірі в порівнянні з вихідним рівнем, це відбувалося протягом 24–48 ч. Спостерігалося значне збільшення вмісту феритину в сечі (~3 рази) без значних/дозозалежних змін при альбумінурії, екскреції NGAL або NAG. Вестерн-блотинг з антитілами, специфічними до важкого ланцюга феритину (Fhc) — і легкого ланцюга (Flc), продемонстрував, що заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс підвищує рівні Flc у плазмі, але не Fhc. І навпаки, заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс підвищував вміст Fhc і Flc у сечі. Для оцінки заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс-індукованої генерації феритину органи мишей, оброблені заліза (III) гідроксид сахарозним комплексом, досліджували на наявність Fhc, Flc і їх мРНК. Заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс переважно підвищив печінковий Flc. Навпаки, відмічені підвищення Fhc і Flc розвивалися в нирках і селезінці. Кардіопульмонального підвищення рівня феритину не спостерігалося. мРНК феритину залишалася незмінною повсюдно, що пояснюється посттранскрипційним виробленням феритину. У результаті було зроблено висновки, що заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс викликає швидку і диференціальну регуляцію Fhc і Flc в органах у бік підвищення. Підвищення рівня Fhc і Flc у нирках за відсутності нефротоксичності дозволяє припустити потенційну користь заліза (III) гідроксид сахарозного комплексу в якості клінічного ниркового «прекондиційного» агента (Johnson A.C. et al., 2019).

У ході рандомізованих контрольованих досліджень продемонстровано позитивний ефект від прийому препаратів заліза при синдромі неспокійних ніг і загальної втоми, навіть у неанемічних хворих з дефіцитом заліза.

Терапевтична схема ведення 208 пацієнтів з ХСН включала метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета і комплекс гідроксиду заліза із сахарозою. У всіх пацієнтів визначали Hb, Ht, рівні феритину, еритропоетину, ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-?, насичення трансферину, загальний периферичний судинний опір і параметри систолічної та діастолічної функції міокарда лівого шлуночка (за даними ехокардіографії й доплерехокардіографії). У пацієнтів з ХСН I–IV класу за NYHA і анемією підвищення Hb, Ht, трансферину, рівнів EPO і феритину відбувалося під час лікування основними препаратами в поєднанні з метоксиполіетиленгліколь-епоетином бета. У підгрупах пацієнтів з NYHA класу III і III–IV дистанція 6-хвилинної ходьби значно збільшилася на 25,1 і 38,3%, а ШКФ — на 24,5 і 14,9% відповідно. На тлі в/в терапії препаратом, що містить комплекс гідроксиду заліза із сахарозою, спостерігалося значне підвищення рівня гемоглобіну, феритину в плазмі крові та трансферину. Комбіноване лікування метоксиполіетиленгліколь-епоетином бета і комплексом гідроксиду заліза із сахарозою було пов’язане з позитивною динамікою Hb, Ht, рівнів феритину (Zahidova K.K. et al., 2018).

При парентеральному введенні препаратів заліза можливі значні коливання гемоглобіну. Причинами варіабельності його рівня можуть бути фактори, пов’язані із самим лікарським засобом, його фармакокінетикою, дозою, шляхом і частотою введення. Також потенційною причиною терапевтичної неспроможності може бути одночасне застосування лікарських засобів, що пригнічують еритропоез (іАПФ, БРА). Важливими чинниками, що впливають на рівень гемоглобіну, є демографічні параметри і профіль пацієнта (вік, стать, комплаєнс, супутні захворювання (цукровий діабет). Важливою категорією пацієнтів з анемією є пацієнти з хронічною хворобою нирок, гіперпаратиреозом, залізодефіцитом, інфекцією, новоутворенням (Kalantar-Zadeh K., Aronoff G.R., 2009).

Висновок

Препарат Суфер підходить для парентеральної корекції залізодефіцитних станів у зв’язку з його доброю переносимістю, відсутністю ускладнень, характерних для в/в форми препаратів заліза, і зважаючи на відсутність перевантаження залізом транспортних систем. Його можна застосовувати в післяопераційний період, у практиці акушера-гінеколога, а також при лікуванні хронічної ниркової недостатності, при активних запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, коли пероральні препарати заліза неефективні. Лікарський засіб також здатен підвищувати ефективність протипухлинної терапії.