Іхтіол, свічки, №10
Монфарм, Україна

Іхтіол, мазь 10% — дерматологічний засіб із групи інших дезінфектантів та антисептиків, згідно з АТС-класифікацією.

Іхтіол: старий, але не забутий?

Діюча речовина мазі Іхтіол — речовина природного походження — амонієва сіль сульфокислот сланцевої олії, або бітуміносульфонат амонію. Його отримують шляхом послідовної обробки бітумінозних смол сірчаною кислотою, гідроксидом натрію (їдкий натр) та аміаком з подальшим піролізом (сухою перегонкою) (Яргин С.В., 2015; Беккер Р.А., Быков Ю.В., 2017).

Іхтіол являє собою чорну або буро-чорну тягучу густу рідину. Він має специфічний різкий стійкий запах та смак. Мазь Іхтіол гідрофільна: добре розчиняється у воді. Також іхтіол добре розчиняється в гліцерині; у спирті та ефірі розчиняється лише частково (Машковский М.Д., 2005).

Мазь Іхтіол може застосовуватися в комплексній терапії при ряді дерматологічних захворювань, а саме екземі, бешисі, вона може застосовуватися в лікуванні опіків. Можливе застосування в комплексній терапії невралгій та артритів. Завдяки протизапальним та місцевоанестезуючим властивостям іхтіол може застосовуватися в терапії міалгій (Машковский М.Д., 2005).

Іхтіол: сторінки історії

Іхтіол застосовується в медицині більше століття. У ХІХ ст. рекомендували застосовувати мазь Іхтіол при більшості шкірних захворювань у якості зовнішнього засобу і навіть всередину. Показання до застосування включали вульгарні вугрі, екзему, особливо в осіб «нервової конституції», фурункульоз, мультиформну еритему, кропив’янку, ревматизм, бронхіальну астму, катар шлунка та кишечнику, катар жовчовивідних шляхів та жовтяницю, хлороз, туберкульоз (особливо у дітей), скрофульоз (золотуху), судинні ущільнення будь-якого походження (наприклад флебіти). Препарат застосовували в лікуванні запальних захворювань придатків матки, маткових труб та яєчників (Bell R., 1896) та септичних ран (Daman T.W.A., 1916). У середині ХХ ст. турунди з іхтіолом рекомендували для лікування хронічного синуситу (Sparkes H.D., 1952), окрім того, даний препарат застосовувався в терапії поверхневих мікозів (Gross H.P., 1957). Раніше мазі з іхтіолом входили до списків препаратів для аптечок, лікарських пунктів будівельних загонів та ін. (Яргин С.В., 2015).

Іхтіол: новий погляд на механізми дії давно відомого засобу

Клінічні ефекти застосування мазі Іхтіол різнобічні. Мазь Іхтіол чинить антимікробну, протизапальну та місцевоанестезуючу дію. Вони зумовлені ефектами біологічно активних речовин, що входять до складу Іхтіолу (інструкція МОЗ України).

Протизапальна дія мазі реалізується за рахунок складних біохімічних механізмів. У дослідженнях показано, що бітуміносульфонат амонію інгібує активність 5-ліпоксигенази в поліморфноядерних нейтрофілах людини. Інгібування залежить від дози та реалізується при взаємодії нецитотоксичних концентрацій препарату. Це призводить до зниження вивільнення лейкотрієну В4 з поліморфноядерних нейтрофілів. Окрім того, при нанесенні на шкіру мишей, попередньо оброблену кротоновим маслом, іхтіол зменшував вираженість запальної реакції (Diezel W. et al., 1992).

У іншому дослідженні було показано, що бітуміносульфонат амонію інгібує утворення 5S-гідрокси-6E, 8Z, 11Z, 14Z-ейкозатетраєнової кислоти (5-HETE) із арахідонової кислоти поліморфноядерними лейкоцитами людини. Також було підтверджено інгібування ферменту арахідонат-15-ліпоксигенази у ретикулоцитах кроликів та простагландин-ендопероксид-синтази у клітинах залозистого епітелію вівці. Бітуміносульфонат амонію, таким чином, є універсальним інгібітором активності ліпоксигенази, що пояснює його клінічні ефекти при терапії запальних дерматозів (Schewe С. et al., 1994). Також встановлено, що іхтіол інгібує фермент АТФазу у клітинах Лангерганса в епідермісі мишей. Автори дослідження дійшли висновку, що інгібування АТФази може бути важливим у регуляції функції клітин Лангерганса в епітелії та іхтіол може сприяти інгібуванню шкірної контактної гіперчутливості (Diezel W., 1992).

Сфери застосування Іхтіолу

Незважаючи на велике різноманіття сучасних дерматологічних препаратів, Іхтіол все ще широко застосовується у дерматологічній практиці. Серед захворювань, що найбільш часто стають причиною звернень до спеціаліста-дерматолога, — атопічний дерматит, екзема, псоріаз. Загальною рисою цих захворювань є утворення вогнищ лущення, ліхеніфікації, тріщин та інфільтратів, бляшок. Лікування вищезгаданих дерматозів комплексне, проте важливе місце відводиться місцевій терапії, включаючи застосування редукуючих засобів, у тому числі іхтіолу. Їх застосування дозволяє досягти розсмоктування інфільтрату, зменшення вираженості свербежу та лущення (Грабовская О.В. и соавт., 2016).

Екзема — це хронічне шкірне захворювання з хвилеподібним перебігом. На шкірі при екземі утворюється папульозний із серозним вмістом або везикульозний висип, який розрішується із формуванням ерозій із рясним мокнуттям. Потім на місці ерозій формуються сірувато-жовті кірки, під якими відбувається епітелізація. Ураження зазвичай не мають чітких меж, можуть виникати на обличчі, кистях та розповсюджуватися на шкіру тулуба та кінцівок. Лікування екземи повинно бути комплексним, із застосуванням системних та місцевих засобів. Воно може включати антигістамінні препарати та діуретики, топічні глюкокортикоїди, антибіотики, сульфаніламіди та інші засоби. Іхтіол у формі мазі застосовується після усунення гострого запалення. Мазь Іхтіол дозволяє пом’якшити лусочки, кірки, полегшити їх видалення разом з наявними у них мікроорганізмами та таким чином сприяє загоєнню уражень (Скрипкин Ю.К., 2001).

Атопічний дерматит — хронічне захворювання мультифакторіального генезу, у лікуванні якого може застосовуватися мазь Іхтіол. Висип при даному дерматозі характеризується інфільтрацією з ліхеніфікацією, утворенням кірок, лущенням, можливою еритемою або ексудативним висипом у вигляді мокнуття та мікровезикул. Лікування зазвичай включає дієтотерапію, антигістамінні, протизапальні засоби, топічні глюкокортикоїди, імуностимулятори та вітамінотерапію. Місцева терапія включає застосування редукуючих засобів та кератопластичних мазей, у тому числі з вмістом іхтіолу (Короткий В.Н. и соавт., 2012). Іхтіол сприяє зменшенню вираженості ліхеніфікації. Він також дозволяє попередити вторинне інфікування висипу, прискорює розсмоктування інфільтратів, полегшує видалення кірок та лусочок (Скрипкин Ю.К., 2001).

У літературі зустрічаються вказівки на успішне застосування іхтіолу в місцевій терапії псоріазу (Широкова И., 2017), фотодерматозів (Федотов В.П., 2015). Можливе місцеве застосування лікарських засобів, що містять іхтіол, у терапії демодекозу (Геппе Н.А. и соавт., 2008).

Вузлувата еритема — дерматологічний синдром, що виникає при різних захворюваннях, включаючи хворобу Бехчета, вузлуватий васкуліт, саркоїдоз. Її поширеність може досягати 5–45% серед населення в цілому. Найбільш часто вузлувата еритема визначається в осіб працездатного віку. Лікування вузлуватої еритеми завжди комплексне. Перш за все має бути виявлено основне захворювання, проявом якого є даний синдром. Як місцева терапія можуть застосовуватися різні протизапальні препарати та засоби, що сприяють розсмоктуванню інфільтратів, у тому числі мазі, що містять іхтіол (Белов Б.С. и соавт., 2010).

Фурункул — гостре гнійне запалення волосяного фолікулу, карбункул — декількох волосяних фолікулів. Їх лікування зазвичай включає застосування місцевих засобів із протимікробною та протизапальною дією, у тому числі мазі Іхтіол, окрім того, можуть бути необхідними застосування антибіотиків, дезінтоксикація і хірургічне лікування (Троик Е.Б., Шерстнов М.Ю., 2011).

У інших формах випуску (наприклад у формі супозиторіїв, гліцеринового р-ну) іхтіол застосовується в якості протизапального та протимікробного засобу в комплексній терапії гінекологічних захворювань запальної етіології, включаючи метрит, параметрит, сальпінгіт, а також у лікуванні простатиту, гонореї, трихомоніазу та інших специфічних та неспецифічних запальних процесів (Яргин С.В., 2015). Так, при параметриті, сальпінгіті, простатиті можуть застосовуватися тампони, змочені у 10% гліцериновому р-ні іхтіолу 1–2 р/добу (Машковский М.Д., 2005). Застосування шампуню з іхтіолом при псоріазі дозволяє зменшити кількість висипу, вираженість лущення та гіперемії (Mariano M. et al., 2018).

Цікавою є можливість застосування іхтіолу як пірогенного та дезінтоксикаційного засобу. З метою провокації пірогенної реакції 5% водний розчин іхтіолу вводиться в/м, по 1–3 мл 1 раз на 3–4 дні, курсом до 10–12 ін’єкцій. В/м введення іхтіолу не викликає вираженої болісності в місці введення, утворення олеом (масляних гранульом) та постін’єкційних абсцесів. У результаті в/м введення виникає пірогенна реакція з підвищенням температури тіла до високих фебрильних цифр (Беккер Р.А., Быков Ю.В., 2017).

Іхтіол:  безпека застосування

Мазь може чинити подразнювальну дію, її необхідно наносити строго на уражені ділянки шкіри, не допускаючи потрапляння на слизові оболонки, в очі. У разі розвитку подразнення у місцях нанесення мазі слід припинити її застосування.

Окрім того, можливий розвиток реакції гіперчутливості, що проявляється висипом, свербежем, відчуттям печіння та почервонінням шкіри. Розвиток подібних симптомів потребує припинення лікування маззю Іхтіол.

Місцеве застосування іхтіолу може спровокувати розвиток контактного дерматиту в осіб з підвищеною чутливістю (Геппе Н.А. и соавт., 2008). Тому при розвитку будь-яких несприятливих реакцій при застосуванні препарату слід припинити його застосування та звернутися за консультацією до лікаря.

Іхтіол містить поліциклічні вуглеводні. Багато речовин із канцерогенними властивостями належить до даної хімічної групи. У дослідженнях були підтверджені канцерогенні властивості деяких поліциклічних вуглеводнів, що містяться в нафті та сланцях. У той же час у експериментах показана відсутність канцерогенного ефекту іхтіолу (Яргин С.В.,2015).

Іхтіол: висновки

Шкірні захворювання надзвичайно різноманітні. У той же час у патогенезі багатьох із них відбуваються спільні процеси. Мазь Іхтіол (INN — іхтіол) має місцевоанестезуючі, протизапальні та слабко виражені бактерицидні та бактеріостатичні властивості (Машковский М.Д., 2005). Мазь Іхтіол може застосовуватися як на відкритих ділянках шкіри, так і під пов’язками. Вона зазвичай призначається при хронічних та підгострих дерматозах, сприяє розсмоктуванню в шкірі запальних інфільтратів, попередженню інфікування запальних елементів, зменшенню вираженості болю та свербежу, а за рахунок розм’якшення кірок та полегшення їх відходження сприяє епітелізації та попереджає травматизацію зон регенерації епітелію. Іхтіол зменшує вираженість ліхеніфікації та інфільтрації у хворих на атопічний дерматит (Юхтина Н.В., 2003). Окрім того, Іхтіол є кератопластичним засобом (Скрипкин Ю.К., 2001). Враховуючи величезний досвід застосування даної мазі, її економічну доступність та комплексний клінічний ефект, мазь Іхтіол може застосовуватися при широкому спектрі запальних дерматозів.