Кавінтон Форте, таблетки, 10 мг, №90
Gedeon Richter, Угорщина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Вінпоцетин — з?єднання з комплексним механізмом дії, яке сприятливо впливає на метаболізм у головному мозку і покращує його кровопостачання, а також покращує реологічні властивості крові.

Вінпоцетин виявляє нейропротекторні ефекти: препарат послаблює шкідливу дію цитотоксичних реакцій, спричинених стимулюючими амінокислотами. Препарат інгібує потенціалзалежні Na⁺— та Ca²⁺-канали, а також рецептори NMDA і AMPA. Препарат посилює нейропротекторний ефект аденозину.

Вінпоцетин стимулює церебральний метаболізм: препарат збільшує захоплення глюкози та O₂ і споживання цих речовин тканиною головного мозку. Препарат підвищує стійкість головного мозку до гіпоксії; збільшує транспортування глюкози ? виняткового джерела енергії для головного мозку ? через ГЕБ; зсуває метаболізм глюкози у бік енергетично більш сприятливого аеробного шляху; вибірково інгібує Ca²⁺-кальмодулінзалежний фермент цГМФ-фосфодіестеразу; підвищує рівень цАМФ і цГМФ у головному мозку. Препарат підвищує концентрацію АТФ і співвідношення АТФ/АМФ; посилює обмін норадреналіну і серотоніну у головному мозку; стимулює висхідну норадренергічну систему; має антиоксидантну активність, у результаті дії всіх вищезазначених ефектів вінпоцетин чинить церебропротекторну дію.

Вінпоцетин покращує мікроциркуляцію у головному мозку: препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, зменшує патологічно підвищену в?язкість крові, збільшує здатність еритроцитів до деформації та інгібує захоплення аденозину; покращує транспортування O₂ у тканинах шляхом зниження афінітету O₂ до еритроцитів.

Вінпоцетин селективно збільшує кровотік у головному мозку: препарат збільшує церебральну фракцію серцевого викиду; знижує судинний опір у головному мозку, не впливаючи на параметри системної циркуляції (АТ, серцевий викид, частоту пульсу, загальний периферичний опір); препарат не спричиняє «ефекту обкрадання». Окрім того, на тлі прийому препарату покращується надходження крові у пошкоджені (але ще не некротизовані) ділянки ішемії з низькою перфузією («зворотний ефект обкрадання»).

Фармакокінетика. Всмоктування. Вінпоцетин швидко всмоктується, C_max у плазмі крові досягається через 1 год після перорального застосування. Основним місцем всмоктування вінпоцетину є проксимальні відділи ШКТ. З?єднання не зазнає метаболізму у момент проходження через кишкову стінку.

Розподіл. У ході досліджень з пероральним застосуванням препарату у щурів радіоактивно мічений вінпоцетин у найвищій концентрації виявляли у печінці і ШКТ. C_max у тканинах можна було виявити через 2–4 год після застосування препарату. Концентрація радіоактивної мітки у головному мозку не перевищувала концентрації у крові.

У людини: зв?язування з білками крові становить 66%. Абсолютна біодоступність вінпоцетину при пероральному застосуванні — 7%. V_d становить 246,7±88,5 л, що означає виражене зв?язування речовини у тканинах. Значення кліренсу вінпоцетину (66,7 л/год) у плазмі крові перевищує його значення у печінці (50 л/год), що вказує на позапечінковий метаболізм з?єднання.

Виведення. При багаторазовому пероральному застосуванні препарату у дозі 5 і 10 мг вінпоцетин демонструє лінійну кінетику; рівноважні концентрації у плазмі крові становлять 1,2±0,27 і 2,1±0,33 нг/мл відповідно. Т_? у людини становить 4,83±1,29 год. У ході досліджень, проведених з використанням радіоактивно міченого з?єднання, було виявлено, що основний шлях виведення здійснюється через нирки і кишечник у співвідношенні 60:40%. Найбільша кількість радіоактивної мітки у щурів і собак виявлялася у жовчі, але істотної ентерогепатичної циркуляції не відзначалося. Аповінкамінова кислота (АВК) виділяється нирками шляхом простої клубочкової фільтрації, Т_? цієї речовини змінюється залежно від дози і способу застосування вінпоцетину.

Метаболізм. Основним метаболітом вінпоцетину є АВК, яка у людей утворюється у 25–30%. Після перорального застосування AUC АВК у 2 рази перевищує таку після в/в введення препарату, що вказує на утворення АВК у процесі пресистемного метаболізму вінпоцетину. Іншими виявленими метаболітами є гідроксивінпоцетин, гідрокси-АВК, дигідрокси-АВК-гліцинат і їх кон?югати з глюкуронідами та/або сульфатами. У будь-якого з вивчених видів кількість вінпоцетину, яка виділилася у незміненому вигляді, становила лише кілька відсотків від прийнятої дози препарату.

Важливою і значущою властивістю вінпоцетину є відсутність необхідності спеціального підбору дози препарату для пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок, зважаючи на метаболізм препарату і відсутність кумуляції (накопичення).

Зміна фармакокінетичних властивостей в особливих обставинах (наприклад у певному віці, за наявності супутніх захворювань). Оскільки вінпоцетин показаний для терапії пацієнтів переважно літнього віку, у яких відмічали зміни кінетики лікарських препаратів — зниження всмоктування, інший розподіл і метаболізм, зниження виведення — необхідно було провести дослідження з оцінки кінетики препарату саме у цій віковій групі, особливо при тривалому застосуванні. Результати таких досліджень продемонстрували, що кінетика вінпоцетину у пацієнтів літнього віку суттєво не відрізняється від такої у молодих людей і, крім цього, відсутня кумуляція. При порушенні функції печінки або нирок можна застосовувати звичайні дози препарату, оскільки вінпоцетин не накопичується в організмі таких пацієнтів, що дає змогу тривалий час приймати препарат.

Показання

неврологія. Для лікування різних форм цереброваскулярної патології: стани після перенесеного порушення мозкового кровообігу (інсульту), вертебробазилярної недостатності, судинної деменції, церебрального атеросклерозу, посттравматичної і гіпертонічної енцефалопатії. Сприяє зменшенню психічної і неврологічної симптоматики при цереброваскулярній патології.

Офтальмологія. Для лікування хронічної судинної патології судинної оболонки ока та сітківки.

Оториноларингологія. Для лікування старечої туговухості перцептивного типу, хвороби Меньєра та шуму у вухах.

Застосування

звичайні дози препарату становлять 5–10 мг 3 рази на добу (15–30 мг/добу). Таблетки необхідно приймати після їди.

Пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки особливого підбору доз не потрібно.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально.

Протипоказання

період вагітності, годування грудьми.

Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Застосування препарату дітям протипоказано (через відсутність даних відповідних клінічних досліджень).

Побічна дія

Кавінтон є безпечним препаратом, що було підтверджено дослідженнями з оцінки безпеки, які включали дані про десятки тисяч пацієнтів і продемонстрували, що навіть ті небажані ефекти, які виникали найчастіше, не підпадали під категорію «часто >1/100)» згідно з визначенням MedDRA, тобто побічні ефекти з найбільшою імовірністю виникнення, реєструвалися з частотою менше 1%. З цієї причини у таблиці нижче відсутня категорія частоти «часто».

Небажані реакції зазначені нижче з поділом за класами систем органів та із зазначенням частоти виникнення згідно з термінологією MedDRA:

Особливості застосування

у разі підвищеного внутрішньочерепного тиску, при введенні антиаритмічних засобів, а також при аритміях і синдромі подовженого інтервалу Q–T препарат можна застосовувати після ретельної оцінки користі та ризику терапії.

Рекомендується ЕКГ-контроль у разі наявності синдрому подовженого інтервалу Q–T або при одночасному прийомі лікарського препарату, що сприяє подовженню інтервалу Q–T.

При непереносимості лактози необхідно враховувати, що препарат містить лактозу: кожна таблетка Кавінтону містить 140 мг лактози.

Репродуктивність. Не впливає на фертильність.

Тератогенної дії не виявлено.

Мутагенність. Вінпоцетин не чинить мутагенної дії.

Канцерогенність. Вінпоцетин не чинить канцерогенної дії.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. У період вагітності або годування грудьми застосування вінпоцетину протипоказане.

Вагітність. Вінпоцетин проникає крізь плаценту, але у плаценті та крові плода виявляється у більш низьких концентраціях, ніж у крові матері. Тератогенного або ембріотоксичного ефекту не відзначено. У ході досліджень на тваринах застосування високих доз вінпоцетину супроводжувалося у деяких випадках плацентарною кровотечею і викиднем, переважно у результаті посилення плацентарного кровотоку.

Годування грудьми. Вінпоцетин екскретується у грудне молоко. Під час досліджень із застосуванням міченого вінпоцетину радіоактивність грудного молока була у 10 разів вища, ніж у крові матері. Кількість, що виділяється з грудним молоком протягом 1 год, становить 0,25% застосованої дози препарату. Оскільки вінпоцетин проникає у грудне молоко, а даних щодо впливу на організм новонародженого немає, застосування вінпоцетину у період годування грудьми протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень з вивчення впливу на здатність до керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами не проводили, але слід враховувати імовірність виникнення під час застосування препарату сонливості, запаморочення та вертиго.

Діти. Застосування препарату Кавінтон у дітей протипоказано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

у ході клінічних досліджень при одночасному застосуванні вінпоцетину з блокаторами ?-адренорецепторів, такими як клоранолол і піндолол, а також при одночасному застосуванні з клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлоротіазидом жодної взаємодії між цими лікарськими препаратами не виявлено. У поодиноких випадках деякий додатковий ефект виявлено при одночасному застосуванні ?-метилдопи і вінпоцетину, тому на тлі застосування цієї комбінації препаратів необхідно здійснювати регулярний контроль АТ.

Хоча дані клінічних досліджень не підтвердили взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності у разі одночасного застосування вінпоцетину з лікарськими препаратами, що впливають на ЦНС, а також у разі супутньої антиаритмічної та антикоагулянтної терапії.

Передозування

випадків передозування не відзначено. Тривале застосування вінпоцетину у добовій дозі 60 мг також безпечне. Навіть одноразове застосування внутрішньо 360 мг вінпоцетину не спричиняло будь-якого клінічно значущого небажаного ефекту з боку серцево-судинної системи або інших ефектів.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!

Актуальна інформація

Кавінтон ? згідно з АТС-класифікацією належить до психостимуляторів, ноотропних препаратів, а також до засобів, що застосовуються при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності. У якості діючої речовини містить вінпоцетин.

Кавінтон застосовується в неврології, офтальмології та отоларингології. Серед показань до його застосування цереброваскулярна патологія, включаючи постінсультні стани, вертебробазилярну недостатність, деменцію судинного генезу, церебральний атеросклероз та гіпертонічну енцефалопатію, судинну патологію очей, старечу туговухість та хворобу Меньєра.

Вінпоцетин широко застосовується для лікування цереброваскулярної патології у багатьох країнах, у тому числі в Японії, Угорщині, Німеччині, Польщі та Росії. У клінічних дослідженнях доведена його ефективність та безпека як нейропротекторного, ноотропного та протисудомного засобу (Patyar S. et al., 2011).

Кавінтон: препарат з комплексним нейротропним ефектом

Кавінтон уперше був введений у клінічну практику в Угорщині у 1978 р. У подальшому він отримав широке розповсюдження в країнах Європи та Азії (Zhang Y.S. еt al., 2018). Діюча речовина Кавінтону ? вінпоцетин ? була синтезована наприкінці 1960-х років (Bonoczk P. et al., 2000). За хімічною будовою це етиловий ефір (3?,16?)-ебурнаменін-14-карбоксилової кислоти. Це синтетичне похідне вінкаміну ? алкалоїда, який виділяється з листя рослини барвінка малого (Vinca minor).

Вінпоцетин володіє антиоксидантними, антитромботичними властивостями, а також стимулює метаболізм клітин мозку. У той же час молекулярні механізми його дії багато в чому залишаються не повністю вивченими (Zhang Y.S. еt al., 2018).

При прийомі вінпоцетину перорально натще його біодоступність становить 6,7%. Було встановлено, що його біодоступність та, відповідно, C_max суттєво (до 60–100%) підвищується при застосуванні препарату після прийому їжі (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020).

Вінпоцетин зв’язується з білками плазми крові, відсоток зв’язування відрізняється в різних дослідженнях (86,6–99,9%), що, вирогідно, зумовлено методологічними відмінностями. Через 8 год після перорального введення у плазмі крові визначаються лише залишкові концентрації вінпоцетину. Завдяки цьому при прийомі стандартних терапевтичних доз (5–10 мг) 3 р/добу не спостерігається кумулятивного ефекту. Основним метаболітом вінпоцетину в організмі людини є його диетерифіковане похідне, аповінкамінова кислота. Першим ідентифікованим механізмом дії вінпоцетину було інгібування ним Ca²⁺-кальмодулін-залежного ферменту цГМФ-фосфодіестерази, що призводить до підвищення рівнів цАМФ та цГМФ у головному мозку. Це зумовлює підвищення судинного тонусу та покращення мозкового кровообігу, а також зниження агрегації тромбоцитів.

Відомо, що підвищені концентрації Na⁺ у нейронах володіють нейротоксичним ефектом. Вінпоцетин також інгібує потенціалзалежні натрієві та кальцієві канали, попереджаючи надлишкове надходження Na⁺ та Ca²⁺ у нейрони. Також даний препарат інгібує глутаматні рецептори, попереджаючи цитотоксичну дію глутамату в нейронах. Аденозин проявляє дозозалежну нейропротекторну дію. Вінпоцетин інгібує зворотне захоплення аденозину в еритроцитах та таким чином сприяє підвищенню його рівня в нейронах (Bonoczk P. et al., 2000).

Вінпоцетин покращує психомоторні функції за рахунок модуляції моноамінового нейромедіаторного шляху (переважно дофамінового та серотонінового). У дослідженнях продемонстровано, що він послаблює вираженість депресії, відновлює когнітивні функції та просторову пам’ять. Ці ефекти пов’язують з інгібуванням фосфодіестерази-1 (ФДЕ-1) та підвищенням співвідношення циклічного аденозинмонофосфату та циклічного гуанозинмонофосфату у гіпокампі та корі головного мозку. Вінпоцетин підвищує холінергічну нейротрансмісію та інгібує утворення прозапальних медіаторів. Вищеописані механізми дії та ефекти вінпоцетину можуть знайти клінічне застосування в лікуванні не лише цереброваскулярних розладів, а також офтальмологічної й отоларингологічної патології судинного генезу, а і в терапії епілепсії, депресії, когнітивного дефіциту та інших захворювань (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020).

У дослідженнях in vivo на щурах підтверджені антигіпоксичний, антиамнестичний та антиішемічний ефекти вінпоцетину. Його антиоксидантний ефект пояснюється здатністю попереджати утворення вільних радикалів та інгібувати перекисне окислення ліпідів у синаптосомах нейронів головного мозку. Також було встановлено, що вінпоцетин здатен покращувати пам’ять (визначали за здатністю піддослідних тварин запам’ятовувати умовні сигнали, яка знижувалася в особин, які піддавалися гіпоксії) та підвищувати здатність до навчання щурів та мишей в умовах гіпоксії (Bonoczk P. et al., 2000). Пряма нейропротекторна дія вінпоцетину продемонстрована й на моделі вогнищевої ішемії головного мозку щурів. Після терапії вінпоцетином було встановлено зменшення розмірів ділянки некрозу на 25%. В іншому дослідженні у моделі ішемії головного мозку щурів двобічна оклюзія сонної артерії призводила до загибелі 28% нейронів у тварин, які отримували вінпоцетин та 60% нейронів у контрольній групі (Bonoczk P. et al., 2000).

Кавінтон: можливості застосування в терапії інсульту та постінсультних станів

Ішемічний інсульт є основною причиною летальних наслідків у США та розвинених країнах, а також однією з основних причин тривалої непрацездатності та інвалідності. Ішемічний інсульт є причиною 11,9% усіх летальних наслідків. 90% випадків інсульту ? ішемічний інсульт (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020).

Фактори ризику ішемічного інсульту поділяють на немодифіковані (вік, спадковість, низька маса тіла при народженні) та модифіковані (рівень гіперглікемії при цукровому діабеті, рівень АТ, паління, ожиріння, зловживання алкоголем, прийом оральних контрацептивів).

Причиною ішемічного інсульту є переважно артеріальний тромбоз внаслідок атеросклерозу судин головного мозку, що викликає церебральну ішемію, інфаркт та індукцію периінфарктного запалення. Нейрозапалення спричиняє пошкодження нейронів, а також ретроградну та антероградну дегенерацію аксонів. Внаслідок гіпоксії нейронів розвивається оксидативний стрес та, як наслідок, ? пошкоджені нервові клітини виділяють різноманітні прозапальні медіатори, які викликають васкуліт та порушення проникності ГЕБ.

Окрім того, важлива роль у розвитку запалення та апоптозу клітин головного мозку відводиться продукованим макрофагами прозапальним цитокінам, включаючи інтерлейкін-8 (IL-8), NF-?B та фактор некрозу пухлин (TNF-?) (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020). Ядерний фактор NF-?B ? універсальний транскрипційний фактор, який бере участь у регуляції експресії генів, відповідальних за апоптоз, клітинний цикл, імунну відповідь та запальні реакції. У гладких м’язах судин головного мозку активація NF-?B призводить до звуження судин та тромбозу. Інгібування NF-?B відіграє ключову роль у нейропротекції та вважається одним з найважливіших ефектів вінпоцетину (Zhang F. et al., 2018).

При ішемічному інсульті розвивається надлишкова активація потенціал-залежних Na⁺— та Ca²⁺-каналів, що призводить до надлишкового внутрішньоклітинного накопичення Na⁺ та Ca²⁺. Це призводить до пошкодження нейронів, набряку, ацидозу та порушення внутрішньоклітинного метаболізму. Вінпоцетин за рахунок інгібування потенціал-залежних каналів, призводить до дозозалежного зниження внутрішньоклітинних концентрацій Na⁺ та Ca²⁺.

У результаті різноманітних досліджень було встановлено, що оксидативний стрес, ексайтотоксичність та порушення енергетичного метаболізму призводять до загибелі нейронів як у результаті апоптозу, так і некрозу при ішемічному інсульті. Вінпоцетин підвищує рівень цГМФ у нейронах за рахунок інгібування кальмодулін-залежної ФДЕ, сприяючи покращенню мозкового кровообігу та споживання кисню. За рахунок збільшення продукції АТФ, а також вазодилятації та збільшення надходження у головний мозок глюкози та кисню вінпоцетин попереджає постінсультні когнітивні порушення. Стимулювання вінпоцетином обміну нейротрансміттерів, включаючи серотонін, дофамін та норадреналін, також сприяє попередженню когнітивної дисфункції та постінсульних порушень пам’яті. Вінпоцетин зменшує розмір вогнища інфаркту головного мозку після оклюзії середньої мозкової артерії у щурів та мишей. Встановлено, що він збільшує церебральну перфузію та надходження кисню у головний мозок та попереджає розвиток порушень когнітивних функцій у пацієнтів із численними вогнищами інфаркту головного мозку. В одному з досліджень (n=92) було продемонстровано, що вінпоцетин у комбінації з гангліозидом сприяє відновленню нормального функціонування нейронів та попереджає розвиток повторного інфаркту головного мозку (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020).

Кавінтон: потенційні сфери застосування

Атеросклероз, основна причина інфаркту міокарда та інсульту, представляє собою хронічне захворювання артерій, яке характеризується відкладанням ліпідів та розвитком запальних змін судинної стінки. ХС ЛПНЩ відіграє ключову роль у патогенезі атеросклерозу. У результаті досліджень було встановлено, що вінпоцетин є потужним протизапальним препаратом. Окрім того, in vivo було продемонстровано, що вінпоцетин значно зменшував утворення атеросклеротичних бляшок у мишей, які отримували раціон з високим вмістом жирів. У експерименті на культурі клітин мишачих макрофагів вінпоцетин помітно ослаблював поглинання ними окислених ЛПНЩ та утворення пінистих клітин. Враховуючи хорошу переносимість вінпоцетину при тривалому застосуванні, він потенційно може застосовуватися для профілактики та лікування атеросклерозу (Cai Y. et al., 2013).

Патологічне ремоделювання серця включає як гіпертрофію його відділів, так і фіброзні зміни та характерне для багатьох серцево-судинних захворювань, включаючи АГ та ІХС. У подальшому воно призводить до прогресування серцевої недостатності та навіть зупинки серця. В одному з досліджень оцінювали вплив вінпоцетину на процеси патологічного ремоделювання серця при тривалому введенні ангіотензину II у мишей. Встановлено, що вінпоцетин гальмував розвиток фібротичних змін серцевого м’яза шляхом гальмування активації фібробластів, а також інгібував гіпертрофію кардіоміоцитів. Необхідні подальші дослідження для оцінки можливості клінічного застосування вінпоцетину у хворих із серцево-судинними захворюваннями (Wu M.P. еt al., 2017).

Патогенез хвороби Паркінсона складний. Вважається, що ключовими ланками є мітохондріальна дисфункція, оксидативний стрес та нейрозапалення. Розвиток останнього опосередковується активацією toll-подібних рецепторів (TLR). У дослідженнях in vitro та in vivo на тваринних моделях було встановлено, що вінпоцетин володіє протизапальними властивостями. В одному клінічному дослідженні (n=89) оцінювався протизапальний ефект вінпоцетину в терапії хвороби Паркінсона. Пацієнти були рандомізовані на дві групи: 1-ша група отримувала терапію вінпоцетином, 2-га ? леводопою (43 та 46 учасників відповідно). У результаті через 14 днів прийому досліджуваного препарату було виявлено зниження рівня мРНК toll-подібних рецепторів, а також прозапальних медіаторів, включаючи NF-kB; окрім того, у сироватці крові було визначено зниження рівня прозапальних цитокінів, включаючи TNF-?, IL-10 та IL-8.

При оцінці когнітивних функцій за допомогою Краткої шкали оцінки психічного статусу (0–30 балів), було встановлено, що вінпоцетин значно переважав стандартну терапію стосовно покращення когнітивних функцій у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Таким чином, даний препарат може застосовуватися в комплексній терапії даного захворювання (Ping Z. et al., 2019).

У клінічних дослідженнях продемонстровано, що вінпоцетин ефективний у якості ад’ювантної терапії при лікуванні епілепсії; він знижує частоту нападів на 50% у дозі 2 мг/кг/добу (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020).

Кавінтон: висновки

Кавінтон ? діюча речовина вінпоцетин ? препарат із багаторічною історією застосування в лікуванні цілого ряду захворювань, переважно судинного генезу. Кавінтон широко застосовується в неврологічній, офтальмологічній та ЛОР-практиці.

При застосуванні вінпоцетину в терапевтичних дозах не зареєстровано серйозних побічних ефектів, він вважається безпечним при тривалому застосуванні (Zhang Y. S . еt al., 2018). Найбільш частими побічними реакціями є головний біль, відчуття припливів, неспокій, сухість у роті та нудота (Zhang Y.s. et al., 2018). Важливо, що, незважаючи на потужний неселективний вазодилатуючий ефект, Кавінтон не викликає синдрому обкрадання ішемізованої ділянки головного мозку (тобто перерозподілу кровотоку, коли інтактні судини розширюються, а судини зони ішемії ні, що призводить до ще більшого зменшення надходження крові до зони ішемії). Вірогідно, це можна пояснити покращенням реологічних властивостей крові та зниженням агрегації тромбоцитів під дією вінпоцетину. Окрім того, слід відмітити, що Кавінтон не знижує артеріальний тиск. Ще однією перевагою вінпоцетину є відсутність лікарських взаємодій з різноманітними лікарськими засобами, які застосовуються в лікуванні цереброваскулярних розладів та супутньої патології (такими як оксазепам, іміпрамін, глібенкламід) (Al-Kuraishy H. M. et al., 2020). Впродовж останніх років вивчаються нові терапевтичні можливості застосування даного лікарського засобу.