Міорикс, капсули пролонгованої дії, 15 мг, №14
Nycomed Austria, Австрія

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Циклобензаприн усуває спазм скелетних м’язів локального походження, не впливаючи на функцію м’язів. Не виявлено ефективності циклобензаприну при м’язових спазмах, що виникли внаслідок захворювання ЦНС. На моделях тварин циклобензаприн знижує або усуває гіперактивність скелетних м’язів. Згідно з доклінічними дослідженнями циклобензаприн не впливає на нервово-м’язовий синапс або безпосередньо на скелетні м’язи. Такі дослідження показують, що циклобензаприн діє на ЦНС переважно на рівні стовбура головного мозку, а не на рівні спинного мозку, хоча додатковий вплив на останній може сприяти загальній здатності циклобензаприну викликати релаксацію скелетних м’язів. Досвід показує, що результатом дії циклобензаприну є зниження тонізуючої соматичної моторної активності внаслідок впливу як на ?-, так і на ?-мотонейрони. Фармакологічні доклінічні дослідження продемонстрували схожість між ефектами циклобензаприну й структурно споріднених трициклічних антидепресантів (ТЦА), в тому числі антагонізм до резерпіну, потенціювання дії норадреналіну, сильні периферичні та центральні антихолінергічні ефекти, а також седативний ефект. Циклобензаприн спричиняє підвищення (від слабкого до помірного ступеня) ЧСС у тварин.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після застосування однієї дози препарату Міорикс 15 або 30 мг здоровими добровольцями (n=15) показники C_max, AUC_0–168h, AUC_0–? підвищувалися приблизно пропорційно дозі 15–30 мг. T_max циклобензаприну в плазмі крові становить 7–8 год для обох дозувань препарату.

Дослідження впливу прийому їжі, проведене за участю здорових добровольців (n=15) із застосуванням однієї дози препарату Міорикс 30 мг, продемонструвало статистично значуще підвищення біодоступності препарату Міорикс 30 мг при прийомі з їжею порівняно з прийомом натще. Відзначалося збільшення C_max циклобензаприну в плазмі крові на 35% і збільшення експозиції (AUC_0–168h, AUC_0–?) на 20% за наявності їжі. Проте не відзначено впливу на показник Т_max або рівень залежності середньої концентрації циклобензаприну в плазмі крові від часу. Циклобензаприн уперше виявляється в плазмі крові через 1,5 год як при прийомі з їжею, так і натще.

У дослідженні із застосуванням декількох доз препарату Міорикс 30 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у групі здорових добровольців (n=35) спостерігалося 2,5-кратне стійке підвищення рівня циклобензаприну в плазмі крові.

Метаболізм та виведення. Циклобензаприн екстенсивно метаболізується та виводиться з організму нирками, насамперед у вигляді глюкуронідів. Цитохроми Р450 3А4, 1A2 і меншою мірою 2D6 виступають посередниками у N-деметилюванні, одному з окиснювальних шляхів метаболізму циклобензаприну. Т_? циклобензаприну становить 32 год (діапазон 8–37 год, n=18); плазмовий кліренс — 0,7 л/хв після застосування однієї дози препарату Міорикс.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів віком старше 65 років AUC циклобензаприну в плазмі крові збільшувалася на 40%, а Т_? циклобензаприну в плазмі крові подовжувався до 50 год після прийому однієї дози перепарату порівняно з пацієнтами віком 18–45 років (32 год), хоча не виявлено помітних відмінностей між показниками C_max та T_max. Фармакокінетичні властивості циклобензаприну після введення декількох доз препарату Міорикс у пацієнтів літнього віку не оцінювалися.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У фармакокінетичному дослідженні циклобензаприну негайного вивільнення у 16 осіб з печінковою недостатністю (15 — легкого, 1 — середнього ступеня за шкалою Чайлда — П’ю) значення як AUC, так і C_max були приблизно в 2 рази вищими за значення, що спостерігалися в контрольній групі здорових добровольців. Фармакокінетика циклобензаприну в осіб з тяжкою печінковою недостатністю невідома.

Показання

усунення м’язового спазму, що супроводжується гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, як доповнення до режиму обмеженої фізичної активності та лікувальної фізкультури. Поліпшення виявляється усуненням м’язових спазмів та пов’язаних з ними ознак і симптомів, а саме: болю, підвищеної чутливості та обмеження руху.

Застосування

рекомендована доза для дорослих — 15 мг (1 капсула препарату Міорикс 15 мг) 1 раз на добу. Деякі пацієнти потребують підвищення дози до 30 мг 1 раз на добу (1 капсула препарату Міорикс 30 мг або 2 капсули препарату Міорикс 15 мг).

Препарат приймають щодня приблизно в один і той самий час.

Застосування препарату Міорикс більше 2–3 тиж не рекомендується.

Пацієнти літнього віку (65 років і старше). Клінічних досліджень застосування препарату Міорикс цій категорії пацієнтів недостатньо. Застосування препарату Міорикс у пацієнтів літнього віку не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорикс не рекомендується пацієнтам з легким, помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому Міорикс не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці.

Протипоказання

– реакції гіперчутливості до будь-якого компонента препарату, включаючи анафілактичні реакції, кропив’янку, набряк обличчя та/або язика, свербіж. У разі підозри на розвиток реакцій гіперчутливості застосування препарату Міорикс слід припинити.

– Одночасне застосування з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни. У пацієнтів, які отримували циклобензаприн (або структурно подібні ТЦА) одночасно з інгібіторами МАО спостерігалися гіперпіретичні кризи, судоми і смерть.

– Під час фази відновлення після гострого інфаркту міокарда та за наявності порушень серцевого ритму та провідності, включаючи блокади, або застійної серцевої недостатності.

– Гіпертиреоз.

Побічна дія

найбільш поширені побічні реакції в клінічних дослідженнях препарату Міорикс. Найбільш поширеними побічними реакціями, що були зафіксовані з частотою ?3%, є сухість у роті, запаморочення, втома, запор, нудота, диспепсія та сонливість.

Додаткові побічні реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового застосування. Нижче представлені побічні реакції, що були зафіксовані в клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового застосування циклобензаприну пролонгованої дії, циклобензаприну негайного вивільнення або трициклічних препаратів. Оскільки про деякі з цих реакцій надходили добровільні повідомлення від популяції невизначеної чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із впливом застосування препарату на їх виникнення.

У програмі постреєстраційного спостереження циклобензаприну негайного вивільнення найчастішими побічними реакціями є сонливість, сухість у роті і запаморочення, а побічними реакціями, що виникали в 1–3% пацієнтів, є втомлюваність/втома, астенія, нудота, запор, диспепсія, неприємний смак, помутніння зору, головний біль, нервозність і сплутаність свідомості.

Нижче представлені побічні реакції, що були зафіксовані під час постмаркетингового застосування циклобензаприну пролонгованої дії або циклобензаприну негайного вивільнення, у клінічних дослідженнях циклобензаприну негайного вивільнення (з частотою <1%) або під час постмаркетингового застосування інших трициклічних препаратів.

Загальні розлади: непритомність, нездужання, біль у грудях, набряк.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, вазодилатація, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, АГ, інфаркт міокарда, блокада серцевої провідності, інсульт.

З боку ШКТ: блювання, анорексія, діарея, біль у животі, гастрит, спрага, метеоризм, набряк язика, порушення функцій печінки і рідкісні випадки гепатиту, жовтяниця та холестаз, паралітична кишкова непрохідність, зміна кольору язика, стоматит, набряк привушної слинної залози.

З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

З боку крові та лімфатичної системи: пурпура, пригнічення функцій кісткового мозку, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Реакції гіперчутливості: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, свербіж, набряк обличчя, кропив’янка, висип.

Метаболічні, аліментарні та імунні розлади: підвищення або зниження рівня глюкози в крові, збільшення або зменшення маси тіла.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: місцева слабкість м’язів, міалгія.

З боку нервової системи та психіки: судомні напади, атаксія, вертиго, дизартрія, тремор, АГ, судоми, посмикування м’язів, дезорієнтація, безсоння, пригнічений настрій, незвичайні відчуття, тривожність, ажитація, психоз, аномальні думки та мрії, галюцинації, хвилювання, парестезія, диплопія, серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, зниження або підвищення лібідо, порушення ходи, марення, агресивна поведінка, параноя, периферична нейропатія, параліч Белла, зміни на електроенцефалограмі, екстрапірамідні симптоми.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шкіри та підшкірних тканин: підвищене потовиділення, фотосенсибілізація, алопеція.

З боку органів чуття: агевзія, шум у вухах.

З боку нирок та сечовивідних шляхів, статевої системи: підвищення та/або зниження частоти сечовипускання, порушення сечовипускання, дилатація сечовивідних шляхів, імпотенція, набряк яєчок, гінекомастія, збільшення грудей, галакторея.

Особливості застосування

обмеження застосування. Препарат Міорикс слід застосовувати лише протягом короткого терміну (до 2–3 тиж), оскільки достатніх доказів ефективності при застосуванні препарату протягом більш тривалого часу немає і тому, що м’язовий спазм, асоційований з гострими больовими відчуттями з боку опорно-рухового апарату, здебільшого нетривалий, а специфічна терапія протягом довшого періоду рідко є виправданою.

Не виявлено ефективності застосування препарату Міорикс для лікування м’язової спастичності, пов’язаної із захворюваннями головного або спинного мозку, або із дитячим церебральним паралічем.

Серотоніновий синдром. Розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому був зареєстрований при застосуванні циклобензаприну в комбінації з іншими препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, ТЦА, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО. Одночасне застосування препарату Міорикс з інгібіторами МАО протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації), порушення з боку вегетативної нервової системи (такі як підвищене потовиділення, тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (зокрема тремор, атаксія, гіперрефлексія, клонус, ригідність м’язів) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад нудота, блювання, діарея). Якщо спостерігаються зазначені вище реакції, необхідно негайно припинити прийом препарату Міорикс та будь-яких серотонінергічних агентів і розпочати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікування препаратом Міорикс та іншими серотонінергічними препаратами клінічно виправдане, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування або при підвищенні дози.

Ефекти, подібні тим, що виникають при застосуванні ТЦА. Циклобензаприн структурно подібний до ТЦА, наприклад до амітриптиліну та іміпраміну. У разі застосування ТЦА повідомлялося про випадки виникнення аритмії, синусової тахікардії, збільшення часу проведення збудження в серці, що ведуть до розвитку інфаркту міокарда та інсульту (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Препарат Міорикс може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС.

Деякі з більш серйозних реакцій з боку ЦНС, що відмічалися при застосуванні ТЦА, були відзначені в короткострокових дослідженнях при застосуванні циклобензаприну при інших показаннях, окрім м’язового спазму, пов’язаного з гострими порушеннями з боку опорно-рухового апарату, і здебільшого в дозах, дещо вищих, аніж ті, що рекомендовані для усунення спазму скелетних м’язів. При виникненні клінічно значущих симптомів з боку ЦНС застосування препарату Міорикс слід припинити.

Пацієнти літнього віку. Застосування препарату Міорикс пацієнтам літнього віку не рекомендується через підвищення рівня циклобензаприну в плазмі крові на 40% і збільшення Т_? з плазми крові на 56% порівняно з відповідними показниками у пацієнтів молодшого віку.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Застосування препарату Міорикс не рекомендується пацієнтам з легким, помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності через підвищення в 2 рази рівня циклобензаприну в плазмі крові у пацієнтів з порушенням функцій печінки легкого ступеня порівняно з таким у здорових добровольців після застосування циклобензаприну у формі негайного вивільнення і через обмеження гнучкості дозування препарату.

Атропіноподібна дія. Через наявність атропіноподібної дії препарат Міорикс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із затримкою сечовипускання в анамнезі, закритокутовою глаукомою, підвищеним внутрішньоочним тиском та пацієнтам, які приймають антихолінергічні препарати.

Залежність. Фармакологічна схожість трициклічних препаратів зумовлює виникнення певних симптомів відміни після застосування препарату Міорикс, навіть якщо про них не повідомляється. Раптова відміна препарату після тривалого застосування може іноді викликати нудоту, головний біль та нездужання. Ці симптоми не свідчать про розвиток залежності.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Адекватні та добре контрольовані дослідження препарату Міорикс за участю вагітних не проводилися. Міорикс можна застосовувати в період вагітності лише у разі нагальної потреби.

Годування грудьми. Немає даних щодо екскреції препарату у грудне молоко людини. Оскільки циклобензаприн близький до трициклічних антидепресантів, деякі з яких, як відомо, екскретуються у грудне молоко людини, слід з обережністю призначати препарат Міорикс в період годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

завдяки своїй структурній схожості з ТЦА препарат Міорикс може мати небезпечні для життя взаємодії з інгібіторами МАО (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, підвищувати ризик виникнення судомних нападів у пацієнтів, які застосовують трамадол, або блокувати антигіпертензивну дію гуанетидину й сполук з аналогічною дією.

У постмаркетинговий період застосування препарату повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому при комбінованому прийомі циклобензаприну з іншими препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, ТЦА, трамадол, бупропіон, меперидин, верапаміл або інгібітори МАО.

Передозування

симптоми. Найбільш поширеними симптомами передозування циклобензаприну є сонливість і тахікардія. До менш частих проявів належать тремор, збудження, кома, атаксія, АГ, невиразне мовлення, сплутаність свідомості, запаморочення, нудота, блювання та галюцинації. До рідкісних, але потенційно критичних проявів передозування належать зупинка серця, біль у грудях, серцева аритмія, тяжка артеріальна гіпотензія, судоми і злоякісний нейролептичний синдром. Порушення на ЕКГ, особливо зміни висоти або ширини комплексу QRS, є клінічно значущими показниками передозування циклобензаприну. Інші потенційні наслідки передозування включають будь-які з ознак, зазначених у розділі ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ.

При навмисному передозуванні циклобензаприну частим є його застосування в поєднанні з декількома лікарськими засобами, а також з алкоголем. Після передозування циклобензаприну симптоми отруєння можуть розвиватися швидко, тому якомога швидше потрібний моніторинг стану пацієнта в умовах стаціонару. Передозування препарату Міорикс рідко може призводити до летального наслідку.

Лікування

Загальне. Для запобігання виникненню рідкісних, проте потенційно критичних проявів, описаних вище, необхідно зробити ЕКГ і негайно розпочати моніторинг серцевої діяльності. Слід також захистити дихальні шляхи пацієнта, забезпечити в/в доступ та розпочати деконтамінацію шлунка. Також необхідне спостереження для виявлення ознак пригнічення ЦНС або дихання, гіпотензії, серцевої аритмії та/або блокування серцевої провідності, судом. Якщо в будь-який час протягом цього періоду виникнуть ознаки отруєння, потрібне розширене спостереження. Моніторинг рівня препарату у крові не повинен впливати на ведення пацієнта. Діаліз, імовірно, неефективний через низьку концентрацію препарату в плазмі крові.

Деконтамінація ШКТ. Усім пацієнтам, у яких підозрюється передозування препарату Міорикс, необхідно проводити деконтамінацію ШКТ. Вона повинна включати промивання шлунка великими об’ємами рідини з подальшим застосуванням активованого вугілля. Якщо свідомість затьмарена, слід забезпечити прохідність дихальних шляхів до промивання шлунка, викликання блювання протипоказане.

Серцево-судинна система. Максимальна тривалість QRS у стандартних відведеннях 0,10 с може бути найкращим індикатором тяжкості передозування. Підлужування сироватки крові до рівня pH 7,45–7,55 шляхом в/в введення бікарбонату натрію і гіпервентиляції (у разі потреби) необхідно проводити у пацієнтів з аритмією та/або розширенням комплексу QRS. Рівень pН >7,60 або рCО₂<20 мм рт. ст. є небажаним. Аритмії, що не реагують на терапію бікарбонатом натрію/гіпервентиляцію, можуть відповідати на лікування лідокаїном, бретиліумом або фенітоїном. Антиаритмічні препарати класу 1А і 1С (наприклад хінідин, дизопірамід та прокаїнамід) зазвичай протипоказані.

ЦНС. Пацієнтам з депресією ЦНС рекомендується рання інтубація через можливість різкого погіршення стану. Судоми слід контролювати за допомогою бензодіазепінів або у разі неефективності останніх за допомогою інших протисудомних препаратів (наприклад фенобарбіталу, фенітоїну). Фізостигмін не рекомендований, за винятком усунення симптомів, які загрожують життю та є несприйнятливими до інших методів лікування, і лише за умови стаціонарного лікування.

Психіатричне спостереження. Оскільки передозування часто є навмисним, на етапі відновлення пацієнти можуть повторювати спроби самогубства за допомогою інших засобів. Для таких пацієнтів може бути доцільною консультація психіатра.

Лікування передозування у дітей. Принципи ведення передозування у дітей та дорослих схожі.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.