Еглоніл, ампули 2 мл, 100 мг, №6
Delpharm Dijon, Франція

Еглоніл — антипсихотичний препарат, широко застосовується для лікування різноманітних гострих та хронічних психічних розладів. Він призначається у дорослій та дитячій психіатрії. Перші згадування про синтез та клінічне використання його діючої речовини були оприлюднені лише півсторіччя тому (Justin-Besancon L., 1967), а вже за 2 роки (Borenstein P., 1969) був представлений детальний опис клінічних ефектів сульпіриду в людини. Уже тоді відмічалося, що основною перевагою сульпіриду в порівнянні з іншими антипсихотичними засобами є низька частота (не більше ніж 13%) неврологічних розладів, що супроводжують прийом препарату. У Європі він почав широко застосовуватися починаючи з 1973 р. Дещо пізніше (Авруцкий Г.Я., 1988) з’явилося уявлення про його двофазну дію: дезінгібуючий ефект при низькодозовій терапії та антипсихотичний — при високодозовій. Тоді ж стало відомо про тимоаналептичну активність сульпіриду, що виявлялося антидепресивним (при депресії) та активуючим (при астенії та апатії) ефектами і дозволило віднести сульпірид до тимонейролептиків біполярної дії (Данилов Д.С., 2017).

Терапія

Еглоніл призначається у складі комбінованої або монотерапії при лікуванні шизофренії, деліріозних станів, депресивних розладів. Під шизофренією розуміють групу психічних розладів ендогенного походження. Окрім фундаментальних розладів мислення та сприйняття, шизофренія досить часто супроводжується депресіями, тривожними та обсесивно-компульсивними розладами. Раніше шизофренія вважалася захворюванням, що безперервно прогресує, проте у подальшому уявлення про перебіг цієї патології були переглянуті, тому допускається як одужання (стабілізація стану), так і хронічний перебіг. Нині клінічні прояви шизофренії розподіляють на 3 категорії: продуктивна симптоматика (галюцинації, марення), когнітивні порушення (розлади мислення та сприйняття) та негативна симптоматика (апатія, безвольність, зниження енергетичного потенціалу). Еглоніл застосовується для корекції переважно негативної симптоматики шизофренії, особливо при її хронічному перебігу.

Препарат ефективний у лікуванні психотичної (Данилов Д.С., 2012) та психоафективної патології (панічні атаки, ВСД, агорафобія, ОКР). Дослідники вказують (Lai E., 2014), що діюча речовина Еглонілу — сульпірид — є більш ефективним антипсихотичним засобом, ніж галоперидол. Окрім того, Еглоніл може вважатися препаратом резерву для лікування депресії у разі недостатньої ефективності трициклічних антидепресантів (Lestynek J.L., 1983). Описано ефективне застосування сульпіриду для реабілітації осіб з алкоголізмом (Klippel E., 1975).

Описано (Aschoff J.C., 1977) застосування препарату для терапії тяжких форм мігрені та інших форм головного болю без органічного субстрату, у тому числі й в якості прояву замаскованої депресії (De Maio D., 1979).

Необхідно також відмітити ефективність застосування сульпіриду для терапії соматоформних розладів. Це окрема група психічних симптомів, які не пов’язані з реальними захворюваннями (Rouillon F., 2001), а виникають внаслідок особистісних особливостей або хронічного стресу. Соматоформні розлади в одних випадках характеризуються стабільними симптомами (больовий синдром, перебої в роботі серця тощо) або досить нечіткими та варіабельними проявами (один пацієнт протягом тривалого часу пред’являє різні скарги, що не вкладаються в єдину клінічну картину), у тому числі й підозри на тяжкі невиліковні захворювання. Досить часто така патологія характерна для осіб похилого віку або тих, хто вважає себе недостатньо значимим для свого оточення.

Використовується для корекції розладів поведінки у дітей, зокрема для лікування синдрому Туретта (Zidan A.S., 2015). Ця патологія характеризується моторними та вокальними тиками різного ступеня вираженості. Ці тики є генетично обумовленою патологією нейронних зв’язків у гіпоталамусі, базальних гангліях та лобних частках. Моторні тики зазвичай починаються у віці 1–8 років та виглядають як періоди повторного моргання або спастичного скорочення окремих мімічних м’язів. Вокальні тики виявляються у вигляді повторного вигукування одних і тих самих сполучень звуків або слів (частіше нецензурного змісту). Вокальні тики розвиваються на 2–3 роки пізніше за моторні та до підліткового віку поступово регресують. У дорослому віці синдром Туретта рідко має тяжкі форми.

Еглоніл застосовується у комплексній терапії психосоматичних розладів, особливо в гастроентерології (стресові виразки, синдром подразненого кишечнику тощо) і неврології (астеноневротичний синдром, мігрень, наслідки нейротравми). Завдяки впливу на гіпоталамус препарат сприяє збільшенню амплітуди та частоти перистальтичних рухів шлунка, знижує пілороспазм та прискорює евакуацію вмісту просвіту шлунка, не впливаючи при цьому на кислотоутворювальну функцію. Таким чином, препарат сприятливо впливає на перетравлювання їжі. Його противиразкова активність пояснюється усуненням капілярного спазму в слизовому та підслизовому шарах стінки шлунка, завдяки чому активізуються шлункові фактори захисту та прискорюється загоєння виразкових дефектів (Molle M., 1975). Причому такий ефект більше властивий L-ізомеру сульпіриду, аніж його рацемічній суміші.

Окрім того, завдяки властивості модулювати аудіолімбічну дофамінергічну передачу (Lopez-Gonzalez M.A., 2007) Еглоніл також став у нагоді для лікування тінітусу — специфічного патологічного шуму у вухах. Тінітус виникає виключно внаслідок неврологічної патології, хоча може слідувати за гострою або хронічною баротравмою, запаленням прилеглих структур або черепно-мозковою травмою.

Механізм дії

У препараті Еглоніл діючою речовиною є сульпірид (похідна бензаміду). За своєю хімічною структурою він близький до метоклопраміду та триметобензаміду (Soares B.G.О., 1999). Раніше сульпірид вважали селективним антагоністом мезолімбічних та мезокортикальних D2-дофамінових рецепторів (Rzewuska M., 1998), але в подальшому було виявлено, що він блокує також D3- та D4-рецептори, таким чином покращуючи дофамінергічну нейротрансмісію (Mauri M.C., 1996). Не зафіксовано блокування D1-, адренергічних, холінергічних, гістамінергічних, серотонінергічних, а також гамма-амінобутиратних рецепторів (Caley C.F., 1995). Також сульпірид мінімально впливає на структури нігростріального тракту.

Сульпірид виявляє нейролептичний, антидепресивний та антиаутистичний ефекти. Окрім того, характеризується протиблювотною дією (за аналогією з метоклопрамідом).

Режим дозування

Доза та режим застосування підбираються індивідуально. Зазвичай дорослим призначається в разовій дозі 200 мг та приймається раз на добу для лікування неврозів та психосоматичних розладів. Курс лікування планується в межах 6–8 тиж. При психозі курс лікування визначається особливостями його перебігу (при гострому — до стабільного позитивного ефекту, а при хронічному — підбирається залежно від поточної ситуації), а дозування — переважаючою симптоматикою (при негативній симптоматиці — 200–600 мг/добу, а при позитивній — 800–1600 мг/добу). При призначенні Еглонілу хворим похилого віку слід враховувати, що з віком чутливість до діючої речовини підвищується.

Для лікування дітей добова доза обирається з розрахунку 5 мг/кг маси тіла на добу, а при необхідності може бути подвоєна (інструкція МОЗ України).

Оскільки діюча речовина погано розчиняється у воді, біодоступність таблетованої форми Еглонілу невелика — не перевищує 35% (Zidan A.S., 2015), а середні показники біодоступності становлять 27±9%. Також сульпірид характеризується низькою жиророзчинністю (Mauri M.C., 1996). Після застосування всередину препарат всмоктується тривало. Клінічно значуща концентрація препарату в плазмі крові досягається в інтервалі 3,7–7,1 год (у середньому 5,3 год). Сульпірид мало зв’язується з білками плазми крові (не більше ніж 40%), практично не метаболізується в організмі людини. Виділяється переважно нирками, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів із ХНН різного ступеня. У здорової людини T_? становить в середньому 7,15 год (Wiesel F.A., 1980).

Сульпірид достатньо швидко дифундує у тканини, легко долає гістогематичні бар’єри (у тому числі гематоенцефалічний), а також секретується у грудне молоко. В експериментах на тваринах не виявлено тератогенної дії препарату. Проте існує інформація про наявність екстрапірамідних розладів у новонароджених, матері яких під час вагітності лікувалися нейролептиками. Тому при призначенні препарату в період вагітності слід зіставити користь та шкоду від даної терапії. При необхідності такої терапії у схему лікування раціонально включати антипаркінсонічні препарати з атропіноподібним ефектом.

Побічні ефекти сульпіриду в основному представлені вираженою седацією та сонливістю. Цей ефект потенціюється етанолом, тому під час прийому Еглонілу рекомендовано утримуватися не тільки від вживання алкоголю, а й від прийому всередину спиртовмісних препаратів. Седативний ефект також може призводити до розладів статевої сфери, таких як фригідність та імпотенція.

Окрім того, застосування Еглонілу може супроводжуватися таким розладом судинного тонусу, як постуральна гіпертензія. Цей ефект посилюється при одночасному прийомі антигіпертензивних препаратів.

Оскільки сульпірид сприяє розвитку медикаментозної гіперпролактинемії, то при його тривалому застосуванні можуть спостерігатися гінекомастія (у чоловіків) та галакторея (у жінок) (O’Leary R.M., 1982). Через цей ефект Еглоніл протипоказаний при пролактинзалежних пухлинах (рак молочної залози, семінома, пролактиноми різної локалізації), а також при підозрі на феохромоцитому.

Еглоніл знижує судомний поріг, що може виявлятися підвищенням частоти нападів у хворих на епілепсію. Окрім того, однією з ознак передозування препарату є підвищена судомна готовність (спастична кривошия, тризм, симптоми паркінсонізму). Лікування цього побічного ефекту виключно симптоматичне (інтенсивна терапія з моніторингом вітальних функцій), а при випадковому чи умисному передозуванні надлишок діючої речовини можна вивести за допомогою гемодіалізу.

Окрім того, тривале застосування високих доз Еглонілу може супроводжуватися специфічним побічним ефектом — злоякісним нейролептичним синдромом. Він є тяжким ускладненням прийому нейролептиків та виявляється гіпертермією, блідістю та вегетативними розладами. Ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому підвищується в ситуації, коли на фоні терапії сульпіридом у звичайній дозі виникають повторні психотичні епізоди (Barrimi M., 2018). Це свідчить про незворотні порушення функції дофамінергічних структур (Kashihara K., 1988). У разі прояву цього побічного ефекту Еглоніл необхідно відмінити.

Висновок

Таким чином, Еглоніл є сучасним антипсихотичним та тимомодулювальним препаратом, який широко застосовується у психіатрії як для лікування інвалідизуючих захворювань (хронічна шизофренія з переважанням депресивних та психоафективних симптомів), так і для полегшення стану при соматоформних розладах. Окрім того, Еглоніл актуальний у неврологічній, гастроентерологічній та отоларингологічній практиці в якості допоміжного лікарського засобу для корекції психосоматичних розладів, що супроводжують органічну патологію та посттравматичні порушення.